Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
Мт. 5:3
Вперше, коли ми бачимо цю фразу, вона може нас сильно спантеличити. Про що ж говорить Христос? Невже потрібно прагнути до злиднів? Чи Ісус бажає, щоб ми не могли утримувати себе і свою сім’ю? Звичайно ж ні!
Христос говорить про убогість духу. “А-а, то це про духовне, тоді це все спрощує”, — подумаєте ви й одразу заспокоїтеся. Однак не поспішайте, бо це може виявитися складнішим, ніж просто відмовитися від чогось матеріального.
Туман невідомості підштовхує нас розібратися, що ж таке “убогий духом”.
Ісус використовує образ “жебрака”, коли розповідає про Лазаря (Луки 16:19-31):
- По-перше, ми бачимо, що це образ людини, яка потребує, перебуває в обмежених обставинах.
- По-друге, це образ людини, яка не намагається приховати свою потребу.
- По-третє, це людина, яка ясно розуміє, якщо вона не отримає ніякої милостині, то вона не виживе.
Коли ми торкаємося духовної сфери, то образ “вбогого духом” — це людина, яка потребує духовної допомоги, якій абсолютно недостатньо того “внутрішнього життя”, що в неї є. Їй потрібна підтримка і натхнення ззовні.
Ми схильні до того, щоб приховувати потреби й при цьому сподіватися, що наша зібраність і сила волі допоможе нам встояти. Однак переживаючи дійсно серйозні потрясіння, ми бачимо — ця сила слабка. Адже ми потребуємо когось Більшого, ніж ресурси нашої особистості. Якщо ми не отримаємо цієї допомоги, то приречені перебувати в похмурому стані духу.
У книзі пророка Ісаї 66:2 написано наступне:
Я потурбуюся (зверну увагу) про бідних і смиренних.
Скрушений і смиренний цікавий Богу. Він звертає увагу і шукає контакт із такими.
У псалмі покаяння царя Давида написано:
Всеспалення пожертв не так вже й потребуєш, насправді мила Тобі жертва — каяття наше. Ти не відринеш упокорене, смиренне серце!.
Пс. 51:19
Цей текст показує, що для Бога справжня жертва — це не золото чи якісь жертовні тварини, а смиренний і скрушений дух.
З цих текстів нам стає зрозуміло, що Бог не бажає мати справу з пихатими гордецями, які ні в чому не мають потреби. Для нього цінні насамперед люди, які готові відкривати свої потреби й шукають допомоги в Нього.
У Біблії є багато прикладів людей, які мали великі маєтки. Наприклад, патріархи єврейського народу — Авраам, Ісаак і Яків. Люди, наділені владою, такі як: Мойсей, цар Давид або прем’єр-міністр вавилонської імперії — Даниїл. У той же самий час, їх фінансові можливості та владні позиції не завадили їм бути “вбогими духом”.
Вони в серці своєму постійно потребували Бога і шукали Його сили. Вони не соромилися показувати всі свої слабкості перед Богом, всю убогість свого духу. Вони не були постійними “відмінниками” духовного життя; іноді заплутувалися в питаннях свого покликання, робили дурні та ганебні вчинки у взаєминах зі своїми дружинами, необачно поводилися зі своїми друзями.
Однак вони не намагалися показатися перед Богом самоправедними та “духовними всезнайками”. Це дозволяло Богові діяти через них і здійснювати великі справи, завдяки яким вони стали називатися “героями віри”.
Отже, “вбогий духом” — це людина, яка відмовилася від “багатства” самоправедності, самопорятунку і самозамилування і усвідомлює, що тільки в Бозі можна знайти порятунок, гідність і славу.
