Люди в соцмережах останнім часом особливо активно реагували на відео зустрічей, коли чоловіки, батьки, сини поверталися з фронту. Коли сім’ї, вимушено розділені, знову з’єднувалися. Такі відео зустрічей збирали сотні тисяч переглядів. Це максимально щиро і зворушливо. Тому що подібне, хоч і в менших масштабах, переживав напевно кожен.
Ви пам’ятаєте свої довгоочікувані зустрічі? Упевнений, це було емоційно і радісно.
На 40 день після Різдва, християни святкують одну подію під назвою — “Стрітення Господнє”, у перекладі “Стрітення” означає “зустріч”. Це була дуже довгоочікувана зустріч, її чекали багато-багато років. Це не зустріч чоловіка і дружини, не батьків зі своєю дитиною. А здавалося б незнайомих, але пов’язаних особливою місією.
Часто свято “Стрітення” пов’язують із природними явищами — “зустріч зими з весною”, маючи на увазі, що це переломний момент у зміні сезонів року. Дехто робить на підставі цього свята прогнози про те, якою буде весна, як швидко вона настане. У минулому всі перебували в координатах землеробського сезону.
Але хоч подія ця називається “зустріч”, вона ніяк не пов’язана із землеробством.
Це пов’язано з євангельською історією про те, як старець Симеон зустрівся з немовлям Ісусом. Але примітна ця історія тим, що цьому Симеону було пророцтво — він не помре, доки не зустріне найунікальніше Немовля в усі часи.
І якоюсь мірою історія цієї зустрічі може бути аналогом життя кожного з нас.
4 уроки з життя Симеона:
1.Симеон жив тим, що чекав тієї події, коли він візьме на руки обіцяне Немовля.
У Євангелії не сказано, наскільки довго він чекав, але в деяких джерелах говориться наступне:
“Симеон Богоприємець був людиною праведною і благочестивою — за переказами, один із сімдесяти двох вчених тлумачів-перекладачів, яким єгипетський цар Птоломей II Філадельф (285-247 до н.е.) доручив перекласти Священне Писання з єврейської на грецьку мову. Коли Симеон перекладав книгу пророка Ісаї і прочитав слова “Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить”, він подумав, що це явний описк і замість “Діва” має стояти “Дружина”, і вважав за свій обов’язок виправити текст. Але ангел Господній зупинив руку Симеона і запевнив його, що він не помре, поки не переконається в істинності пророцтва пророка Ісаї. Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої — він жив, за переказами, близько 300 років.”
У новому заповіті ми не знаходимо таких подробиць, але в Євангелії описується момент цієї довгоочікуваної зустрічі. Адже саме ця зустріч є кульмінацією життя Симеона.
І ось в один із днів, він прийшов до храму. І коли Марія з Йосипом принесли Немовля Ісуса, Симеон узяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав:
Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє Спасіння, яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів…
Лук. 2:29-31
Сталося те, чого Симеон так довго чекав багато років. Це сталося. Він узяв на руки Це унікальне Немовля Ісуса і благословив Його.
У Євангелії є надія на особливу зустріч, яка неодмінно відбудеться. Це також зустріч із Христом. Але вже не з немовлям, як це було в Симеона. А з Ісусом Христом у Своїй Славі.
До цієї події люди ставляться по-різному — дехто побоюється, дехто зовсім не готовий, і тому готові з палкістю доводити, що таке не відбудеться. Але віруючі люди розуміють неминучість такої події й очікують на це з нетерпінням. Чому? Та тому що в цій зустрічі зосереджена надія на закінчення всяких страждань, труднощів і болю. Це той момент, коли буде все розставлено “на свої місця”, коли вже не буде несправедливості.
Ось Він (Іісус) іде з хмарами! І побачить Його кожне око, і ті, хто Його проколов;
Об’явл. 1:7
Зустріч людини з Богом це момент, коли відбудеться воскресіння з мертвих. Тому ніхто не уникне цієї зустрічі.
Апостол Павло проголошував, що він є такою людиною, яка впевнена в цій події:
…я служу Богові батьків…І маю в Бозі надію на те, чого вони й самі очікують: що має бути воскресіння [мертвих] — праведних і неправедних.
Дії 24:14-15
Отже, життя християнина в чомусь схоже на життя Симеона, ми живемо в очікуванні неминучої зустрічі з Христом. І це не лякає, а втішає.
2. Симеон був частиною спільноти людей, які так само як і він, жили в очікуванні.
Чи був Симеон тільки однією людиною, яка очікувала народження Спасителя-Месії? Ні, ми бачимо, що в храмі, після Симеона приєднується до благословення і стариця Анна. А також є згадка про ще більшу кількість людей, яких об’єднувало очікування. Вони всі очікували, що в майбутньому народиться Визволитель.
…Анна…вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами. Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима.
Лук. 2:36-38
Очікувати поодинці дуже складно. Коли ти ні з ким не можеш поділитися тим, на кого ти очікуєш — це завжди нудить серце і може призводити до зневіри.
Але коли ти перебуваєш у стані очікування і можеш отримувати підтримку в цьому або сам можеш підтримувати інших – це зовсім інша річ.
Для того, щоб тривале очікування не перетворилося на зневіру та розчарування, потрібна спільнота людей, які живуть такою надією.
Про громаду віруючих людей у Фессалоніках говорили, що це спільнота тих, хто чекає на пришестя Христа. Вони зосередилися на служінні та очікуванні.
…вони самі про нас промовляють… як ви від ідолів навернулися до Бога, щоб служити… Богові та очікувати з небес Його Сина, Якого Він воскресив з мертвих — Ісуса, Котрий визволяє нас від майбутнього гніву.
Солун. 1:9-10
Отже, для підтримання живої надії на зустріч із Христом нам необхідно належати до спільноти людей, які мають таку саму надію.
3. Зустріч, яка змінює. У момент зустрічі Симеон набуває нової якості.
Багато хто очікував на Месію, але саме Симеону Дух Святий вказав на Того Самого немовля. І в момент зустрічі, він знаходить пророчий дар. Я думаю, що для нього самого це було несподівано, Симеон вимовляє пророцтво для життя Ісуса і Марії, матері Його, з якою він тільки познайомився.
А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як ознака суперечок; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!
Лук. 2:24-35
Зустрічі з Богом змінюють людей. Людина не залишається такою ж, як була до цього. Вона духовно збагачується.
Зустріч із Богом це не просто переживання радісних емоцій, але це трансформація особистості.
Важлива частина християнської надії в тому, що в момент зустрічі з Богом ми самі змінимося, перетворимося. Те, що неможливо набути під час зустрічі з людьми, можливо тільки під час зустрічі з Богом.
Улюблені! Тепер ми — Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо, що коли Він з’явиться, ми будемо подібні до Нього, адже побачимо Його таким, який Він є.
1 Івана 3:2
Тобто ми будемо перетворюватися на образ Христа!
І, звичайно ж, зустріч із Богом не означає припинення життєдіяльності людини і розчинення її в якомусь безособовому небесному ефірі. Ми продовжимо жити, радіти і творити. Усі наші почуття не притупляться, а навпаки оновляться. Наша творчість отримає нове дихання. Адже все, що перешкоджало нашій розумовій діяльності, буде усунуто – втома, млявість, депресії.
І ми будемо у славі Господній, разом із Господом.
Отже, зустріч із Богом преображає і духовно збагачує.
4. Симеон як людина, що живе надією.
Подія, яка довго не відбувається, зазвичай дратує, обтяжує серце і приводить людину в сумний стан. І багато людей вважають, що краще ні на що не сподіватися, тоді живеш більш безпечно і не вразливо.
Про Симеона відомо, що його надія довго не збувалася, він чекав дуже довго. Невже він був похмурий, роздратований, і розчарований? Як його характеризували?
У Євангелії від Луки 2 глава 25 вірш написано:
“…був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна…і Святий Дух був на ньому.”
Тобто ми бачимо, що ця надія ніяк не шкодила йому, але навпаки допомагала йому зберігати високий рівень духовного життя.
І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, як і Він чистий.
1 Івана 3:3
Так, надія на зустріч із Богом не обтяжує серце, не призводить до роздратованості й не усуває від реальних справ. Але навпаки вона робить людину чистішою та посвяченішою. Така людина є благословенням для оточуючих.
Отже, очікування Симеоном зустрічі з немовлям Ісусом дає для нас багато важливих уроків:
- Надія на зустріч із Богом може стати стрижнем життя. А сама зустріч – її кульмінацією.
- Для підтримання живої надії необхідно бути у спільноті людей, які також перебувають у подібному стані.
- Зустріч із Христом духовно збагачує і змінює людину.
- Надія на цю зустріч із Христом уже зараз здатна очищати серце людини від усяких домішок зла.
І якщо зустрічі людей на цій землі збирають тисячі переглядів і позитивних реакцій, то зустріч людини з Богом по-справжньому збере мільйони переглядів, але вже не в соцмережах, а в істинному світі. Бо всі небесні мешканці, ангели будуть свідками цієї щирої і зворушливої зустрічі!
