SHARE


Блаженні ті, хто плаче, бо вони будуть потішені.

Мт. 5:4

Зазвичай сльози не асоціюються з радістю, а вже тим паче з блаженством. Звісно, сльози радості трапляються в нашому житті, однак погодьтеся, що їх набагато менше, ніж сліз смутку та болю. У цьому уривку Писання Христос знову перевертає наші звичні та усталені переконання, особливо щодо щастя. Ми плачемо саме тому, що нещасні. Чи не так? В іншому місці Біблія каже:

Серце мудрих — у домі плачу, а серце безумних — у домі радості.

Еккл. 7:4

І знову в нас назріває бунт і незгода. Ну як же так? Чим дім плачу кращий за дім веселощів? Однак, Бог не помиляється. Давайте розбиратися.

У сусідньому вірші Біблія дає підказку:

Кращий смуток від сміху, бо в смутку обличчя серце зробиться добрим.

Еккл. 7:3

Хм… скоріше за все про це ми не замислювалися. Ми більше турбуємося про наше тіло і матеріальні речі, ніж про наше серце (душу). Якось один відомий проповідник сказав:

Про своїх домашніх тварин ми дбаємо більше, ніж про свої душі.

Чарльз Сперджен

Це суща правда! Усе матеріальне можна дуже швидко втратити, а наша душа вічна. Плач ніколи не буде для нас благом поза контекстом роздумів про нашу душу. 

Коли ми думаємо про нашу душу, ми не можемо не думати про Бога, бо саме Він її Творець. Варто сказати, що Бог є Творцем усіх, але не Батьком усіх. Щоб потрапити в Божу сім’ю нам необхідно отримати права (статус) Божої дитини. Як це зробити?

А тим, які прийняли Його, дав владу (право) стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім’я.

Ів. 1:12

Віра в Ісуса Христа як Господа і Спасителя та покаяння в наших гріхах перед Богом вводить нас у Божу сім’ю. Саме з цього моменту наш небесний Отець починає піклуватися про нас як про свою дитину. Іноді Він допускає нам пережити якісь скорботи та зазнати болю заради більшого блага. Це схоже на те, як батьки іноді ведуть своїх дітей до стоматолога, усвідомлено допускаючи, щоб лікар зробив їхній дитині боляче. Однак, кінцева мета цього — здоров’я дитини. Щось подібне робить із нами Бог. Якщо ми справді є Його дітьми, то в будь-якій скорботі ми знайдемо розраду. Чому? Тому що знаємо про величезну Божу любов до своїх дітей. Бог довів нам свою любов тим, що віддав Свого єдиного Сина, Ісуса Христа, заради того, щоб викупити нас від гріхів.

Однак, якщо ми не є Божими дітьми, тоді немає такої скорботи, яка була б нам на благо. Біблія каже:

Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра.

Рим. 8:28

Буквально в наступному вірші написано, що саме є для нас благом: “щоби були вони подібні до образу Його Сина”. Водночас, якщо ми не любимо Бога і не знаємо Його, то нічого не сприяє нам на благо, тому ми гинемо в наших гріхах. Без Бога ті, хто плаче, ніколи не втішаться.