Один з отців церкви, Афанасій, якось сказав: “в молитві ви можете пізнати себе.” Те, про що, ми молимося до Бога і є нашою цінністю. Якщо ми не молимося про наш український народ, ми просто його не любимо. Наша Україна переживає один із найважчих часів. Повномасштабне вторгнення російської федерації на територію суверенної України принесло небувалу скорботу для кожного українця. Скорботи проявили людей. Хтось виявився зрадником власного народу, а хтось героєм. Саме про наших героїв — Збройні Сили України — піде мова в цій статті. Серед солдатів, героями є не лише ті, хто зі зброєю в руках боронить наш народ, а й військові капелани (священнослужителі), які часто в тих же окопах втішають Словом Божим наших захисників.
До одного з таких капеланів, нашого друга Сидоренка Олега, ми звернулися з кількома проханнями: Як молитися за солдатів нашої країни? Які були свідчення Божих відповідей на молитви серед військових? Олег з радістю погодився поділитися кількома дивовижними історіями.
Молитва про захист
Часто доводилось їздити с Одеси в Київ. І якось дорогою, взявши з собою свіжий хліб з пекарні, роздавав його солдатам на блокпостах. В місті Біла Церква на блокпосту підходить солдат і каже:
— Капелане, дякую вам.
— Звідки ви знаєте, що я капелан? — здивовано перепитав я.
— Так ви ж наш капелан 28 бригади.
— Я з 2017 року вже не служу у 28 бригаді, і ви мене пам’ятаєте?
— Я пам’ятаю 2015 рік, коли ми виходили з Щастя, тоді ви під’їхали до нас на блокпост. Тоді я попросив, щоб ви нас благословили. Ви помолились, щоб ми зустріли перемогу разом з нашими родинами, були живі та не ушкоджені. Як ви бачите, пройшло стільки років, а я живий і не ушкоджений. Я хочу подякувати вам за вашу молитву, яка врятувала мене і моїх побратимів. Ми всі пам’ятаємо вас як капелана, який молиться за наше життя і наше здоров’я.
Молитва за сім’ї військових
У нас був дуже гарний кухар, на ім’я Олег. На кухні він робив мистецтво. Наприклад, з борошна й води, тушонки й цибулі він робив біляши. Пеклися вони на буржуйці. Нічого смачнішого ми в житті не їли. Одного разу помітив Олега дуже похмурим.
— Олеже, що трапилось, може я зможу чимось допомогти? — запитав я.
— Ви мені нічим не допоможете, мене хоче кинути дружина.
— А можна я поспілкуюсь з твоєю дружиною?
— Так, будь ласка.
Олег зателефонував дружині Наташі і дав мені слухавку. Відійшовши в сторону, я почав розмову з Наталкою:
— Саме завдяки вашому чоловіку, Олегу, в нас дуже добрий настрій, тому що коли військовий ситий, він може виконувати своє основне завдання — захищати Батьківщину та український народ.
Наталці звичайно було приємно слухати такі слова за свого чоловіка.
— Але якщо ми залишимось без Олега, — продовжував я, — в нас вже не буду такої радості, тому, Наталка, стався з порозумінням до того, що твій чоловік зараз знаходиться далеко від сім’ї. Він дуже необхідний своїй сім’ї саме як захисник країни на передових рубежах України. Можна я помолюся за нього разом з тобою?
— Так, звісно, — відповіла Наталка.
І ми молилися. Молилися і дякували Богу за те, що Олег став для нас як дуже близьким і важливим. Дякували за те, що Бог дав йому здібність з нічого готувати нам найсмачніші справи. Молилися за те, щоб Господь укріпив їхню родину, щоб Він Сам був в їхній родині Тим, Хто буде втішати, підтримувати, допомагати. Наталка уважно слухала молитву і в решті решт вона разом зі мною сказала: “Амінь.”
Пройшло кілька місяців. Я був на ротації в Києві. Коли знову повернувся у свій підрозділ, йому радісно на зустріч підбіг Олег, і обнявши, сказав:
— Капелан, я вам так вдячний!
— За що? — здивовано запитав я.
— Бог по вашій молитві врятував наш шлюб! І в нас з Наталкою знову почався “медовий місяць”. Дякую за молитву!
