Блаженні переслідувані за праведність, бо їхнє Царство Небесне.
Мт. 5:10
Перераховуючи заповіді блаженства, ми немов отримуємо дорожню карту, що веде нас до щастя. Ми переходимо до розгляду восьмого ступеня блаженства, де йдеться про людей, які на боці правди, але при цьому переслідувані за неї.
Думаю, у кожного з нас знайдеться приклад того, як ми стояли перед вибором сказати чи не сказати правду. Крім цього, в нашому житті часто бувають люди, які переконливо просять нас не розкривати правди, яку ми колись дізналися.
Ми завжди опиняємося перед вибором праведного чи хибного шляху. Одного разу мого друга звільнили з роботи тільки за те, що він розповів правду. Я пам’ятаю його розчарування у своєму вчинку. Він був упевнений, що чинить правильно, але після звільнення назвав свій вчинок дурним і необдуманим. “Нікому не була потрібна ця правда”, — сказав він тоді, — “Краще б я збрехав і всім було б легше”. Він мріяв побудувати кар’єру, але зіткнувся з неприйняттям і вигнанням. Христос говорить про те, що блаженні вигнані за правду, бо вони мають Царство Небесне.
Отже, нашій увазі пропонується істина з двох частин: “Блаженні переслідувані за праведність”, а також “їхнє Царство Небесне”. Між собою вони з’єднані сполучником “бо”, що також означає “тому що”. Христос робить твердження і потім пропонує обґрунтування своєму твердженню.
Христос не перестає дивувати своїм уявленням про щастя, і з кожним разом пропоноване щастя здається ще більш нещасним. Однак подивімось уважно на те, що саме йдеться в цьому твердженні.
Як і всі заповіді блаженства, восьма заповідь не є винятком у тих втішних обіцянках, які пропонує Христос. Ця заповідь слугує втіхою для тих, хто стає на шлях правди й часто змушений спостерігати опір з боку суспільства. У першій частині речення звучать суперечливі поняття “щастя” і “вигнання”. Саме це протиріччя кидає виклик і потребує подальшого обґрунтування. Щось подібне відбувається в брехливому світі, коли в нього проникає правда. У світі, де панує брехня, правда завжди буде у вигнанні.
Саме в такий світ приходить Христос і приносить істину. Ба більше, Христос Сам Себе називає Істиною. Однак Його служіння в нашому світі закінчилося вигнанням, тому що “люди більше полюбили темряву, ніж світло” (Ів. 3:19). Христос говорив, що “Мене переслідували, то й вас будуть переслідувати” (Ів. 15:20). Невже слідування за Христом, за Істиною, за Правдою виглядає настільки безперспективним?
У другій частині заповіді Христос вказує на прекрасну перспективу для кожного, хто стоїть на шляху правди — “їхнє Царство Небесне”. Він не називає щастям легку і марну прогулянку. Блаженство — це вірність Божим цінностям у непростих умовах життя. Якщо ми на шляху Правди, ми завжди будемо подразниками для цього світу з його пропагандою гріха і брехні. Водночас, ми перебуваємо на вірному шляху та уявляємо зовсім інший спосіб життя і непорушні закони Небесного Царства. У цьому наше щастя — бути з Богом у Його Царстві й не мати нічого спільного з царством брехні.
Однак у цьому вірші ми бачимо, що слово “праведність” вживається виключно в контексті Небесного Царства. Йдеться про ту праведність, носієм якої є Сам Христос. Звичайно, цей текст можна застосувати до загального поняття правди, але обіцяна перспектива Небесного Царства належить до Євангельської правди. Це те, за що варто терпіти труднощі та проходити складний шлях, який буде увінчаний Його Славою та досконалою радістю.
Христос залишив ілюстрацію того, який вигляд мають носії Його правди та проповідники Царства Небесного, що наближається: “Ось Я посилаю вас як овець серед вовків…” (Мт. 10:16). У цьому розділі є попередження про те, як світ поводитиметься з носіями правди Христа. Це буде важкий і тернистий шлях, але він приводить до щастя і радості. Блаженні ті, хто стає на шлях праведності, тому що він приводить до щастя у Христі.
