Богослов'я

Блаженні голодні й спраглі праведності…

Блаженні голодні й спраглі праведності, бо вони наситяться.
Мт. 5:6

Одного разу я їхав в одеському трамваї й спостерігав наступну картину. Бабуся з невеликим пакетом Нових Завітів йшла від пасажира до пасажира, ставлячи лише одне запитання: “Бажаєте Новий Завіт?”. Деяким терміново потрібно було подивитися у вікно, хтось демонстративно відвертався, інші й зовсім робили вигляд, що бабусі в трамваї немає. Зрештою ніхто не взяв Новий Заповіт. Я тоді подумав: “Так, бажання у людей зовсім інші…”

Чого ми хочемо? Можна з упевненістю сказати, що кожна людина бажає бути щасливою. Цей світ пропонує багато різноманітних задоволень і кожен може обирати, що його зробить щасливим. Ще в школі нам казали, що перед нами тисячі доріг, але не сказали яка з них правильна. Кожен визначає сам. Одного разу мудрий цар Соломон написав:

Є дорога, яка людям видається правильною, але її кінець веде на дно аду.
Прит. 14:12

Розмірковуючи про радість, я прийшов до одного протиріччя: “Якщо кожна людина бажає бути щасливою, і цей світ пропонує безліч задоволень, тоді чому так багато нещасних людей? Чому відсоток депресій невблаганно зростає?” Можливо радість не там шукаємо?

У чому ми найчастіше шукаємо радість? Про це розмірковував відомий психолог Абрахам Маслоу. Він дійшов висновку, що в людини є базові потреби, задовольнивши які, вона буде щасливою. Нижче наведена відома “піраміда базових потреб Маслоу”.

Кожен із нас потребує їжі, безпеки, спілкування, визнання, розвитку тощо. Якщо бути чесним, це схоже на правду. Адже ми справді маємо потребу в усьому вище переліченому. Однак у цій теорії є одна проблема. Скільки потрібно їжі, щоб наша душа сказала — досить? Скільки потрібно безпеки? Скільки потрібно визнання, щоб ми відчули довгоочікуване задоволення? Погодьтеся, що важко відповісти на це запитання. Річ у тім, що стадії “досить” немає. Стопор зірвано ще в Едемі, коли ми відкинули Бога. Якщо нас дратує Творець, то як може задовольнити творіння? Бог каже:

Вони залишили Мене, джерело живої води, і видовбали собі стави з розщілинами, які не будуть здатні утримувати воду.
Єр. 2:13

Яскравим прикладом у цьому відношенні є життя царя Соломона. Його палац був більшим за храм Божий. Він насадив собі сади, виноградники та гаї. У нього було 700 дружин і 300 наложниць. “Автопарк” складався з 1400 колісниць. Його річний дохід становив 23 тонни золота. Також він мав величезний загін особистої охорони. За сьогоднішніми мірками його статки оцінюють у 2.3 трильйона доларів. Такого багатія світ ніколи не бачив і не побачить. І знаєте що він сказав, маючи все це?

Зненавидів я життя…
Еккл. 2:17

Те, що багато хто вважає сенсом життя, було у Соломона у величезному надлишку. Однак задоволення це не принесло.

Що ж дійсно може задовольнити людське серце?

Блаженні голодні й спраглі праведності, бо вони наситяться.
Мт. 5:6

Якщо ця праведність дійсно може мене наситити, варто про неї дізнатися більше. По-перше, ми бачимо, що блаженство перебуває не в площині матеріального багатства, але справжня радість має моральну основу. По-друге, як же її досягти? Як правило, ми праведності навіть не шукаємо. Пам’ятаєте бабусю в трамваї? Зазвичай бажання в людей інші. Але навіть якщо ми спробували б стати праведними, у нас все одно б не вийшло. У своїх очах ми можемо здаватися праведними, іноді — праведними перед людьми. Однак Бога не обдуриш. Він визнає тільки досконалість, бо Сам досконалий. Ми — “розбита водойма, яка не може тримати води” (Єр. 2:13). Нам потрібен капітальний ремонт, який ми самі не можемо зробити. Іншими словами, нам потрібен щедрий подарунок праведності. Біблія каже, що саме це і зробив Христос на хресті. Хм… напевно цей подарунок дорого коштує. Але знаєте що найдивовижніше? Бог дарує нам праведність Христа просто по вірі! Він пропонує нам: