Питання “впевненості у спасінні” відноситься до базових питань християнського життя, “початків
віри”. Чи може людина бути впевненою у духовних, невидимих ​​для ока речах? Відповідь на це питання багато в чому визначає повноцінність християнського життя.

Впевненість важлива при вихованні батьками своєї дитини, у сфері розвитку її здібностей, умінні
будувати відносини з іншими дітьми та ін. Впевненість важлива у взаєминах подружжя. Коли ми
впевнені у вірності один одного. Також впевненість необхідна і навіть важливіша у сфері духовного життя християнина.

Що може бентежити людей у ​​цьому питанні? Чи не є така впевненість виявом нескромності чи гордині. А може, для справжнього смирення треба навпаки перебувати в невизначеності? Чи не приведе така впевненість у відсутності чесноти? Давайте подивимося на це питання з нової точки зору, подивимося на ті образи християнського життя, коли все наповнене сумнівом чи байдужістю або ж набуло деструктивних форм самовпевненості. Свіжий погляд на відомі теми допоможе нам стати більш впевненими в духовних питаннях.

Отже, щодо “впевненості у порятунку” можна виділити 4 типи людей з різним ставленням. Для
виділення цих 4 типів людей ми будемо використовувати фактори з тексту 1 Тим 4:16 “Вникай
у себе і вчення і займайся цим постійно”. Основні два фактори “вникнення у вчення” (Слово Боже) і “вникнення у себе” (самопізнання).

“Вникай” – утримуй свою увагу на будь-чому. Уважно дивитися – (Так це слово перекладається у
Діян 3:5). Уважний погляд на своє серце і зосередженість на Святому Письмі є в певному сенсі
різно векторний погляд. Однак у даному тексті говориться, що тільки за належного балансу між
ними, можливо освячуюча дія як для свого серця, так і творчий вплив для слухачів. “Бо так чинячи і себе спасеш і слухають тебе”.

4 погляди на впевненість у спасінні. 

Погляд 1: Той, хто має сумнів. Морська хвиля.

Самопізнання + Перебування у навчанні – 

“Я не впевнений у своєму спасінні. Адже набагато скромніше і смиренніше бути невпевненим у
порятунку. Тільки через надмірну релігійність можна стверджувати щось певне у духовній сфері.”

Звучить духовно і навіть дещо смиренно, але давайте уявимо, якщо таке каже подружжя. На питання про впевненість у вірності свого чоловіка слід відповісти: “Ну як можна бути впевненим у своєму чоловікові. Ні, звичайно не впевнений, тільки показні “сім’янини” можуть говорити щось із упевненістю.”

Ці висловлювання вже виглядають комічними, тому що які ж це міцні сімейні стосунки, якщо подружжя не впевнене у вірності один одного і ймовірно перебуває під тиском підозр у зраді та ревнощі.

Що можна порадити такому подружжю? Однозначно – розвивати відносини, більше впізнавати одне одного і довіряти одне одному. Жити в невпевненості щодо вірності свого чоловіка – руйнівно!

Які поради ми можемо дати щодо спасіння – розвивай стосунки з Богом, вивчай Біблію, проводи
більше часу з Богом.

У посланні Якова 1 розділ 6 вірш сказано:
Як. 1:6: “Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.”

Також:
Рим. 14:23: “А хто має сумнів, коли їсть, буде осу́джений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.”

Жити у невпевненості щодо вірності Бога та надійності Його Слова – руйнівно!

Погляд 2: Самовпевнений. Безводні хмари.

Самопізнання – Перебування у вченні + 

“Я повністю впевнений у своєму спасінні”. “Які б гріхи не робив, я не можу втратити свій статус.”

“Порятунок від мене вже нікуди не подінеться”. Звучить переконливо. Навіть дуже сміливо.

Але припустимо, що подібне ми чуємо від одного з подружжя: “Вона моя дружина, у мене є
каблучка та штамп у паспорті. Що б я не робив, вона нікуди не подінеться.” Такі висловлювання
виглядають жалюгідними та убогими. І ймовірно подібні висловлювання говорять зовсім не про відносини любові, але прикривають певну форму маніпуляції і насильства в сім’ї або формальності шлюбу.

Які поради щодо порятунку? Апостол Павло каже – Рим. 6:1: “Що ж скажемо? Позоста́немся в гріху́, щоб благодать примно́жилась? Зо́всім ні!” У посланні Юди описуються безбожні люди: “Бо крадькома́ повхо́дили деякі люди, на цей о́суд віддавна призначені, безбожні, що благода́ть нашого Бога оберта́ють у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого — Ісуса Христа. … Вони скелі підводні на ваших вече́рях любови, бо з вами без стра́ху їдять та себе попаса́ють; хмари безводні, що носяться вітром; осінні дере́ва безплідні, двічі померлі, ви́корінені;” (Юд. 4, 12)

Біблійний образ представлений тут це “безводні хмари”, як те, що створює видимість, але не несе в собі ніякої користі. Спосіб життя учня Христового не сумісний зі свідомою любов’ю до аморального способу життя.

1 Кор. 5:11: “А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелю́бник, чи користолю́бець, чи ідоля́нин, чи злоріка, чи п’яни́ця, чи хижа́к, — із такими навіть не їсти!”

Може здатися, що таке неможливе. Однак я неодноразово зустрічав подібних людей, які ведучи
відверто аморальний спосіб життя, готові були займатися служінням, і бажали, щоб їх сприймали
як активних і здібних християн. На жаль, але як показувала практика, згодом такі люди вже відкрито не хотіли мати щось спільне з християнством і безсоромно називали себе “богопротивниками”. Розумію, що відступництво має кілька фаз, і якщо перша фаза це завзятість в аморальних вчинках, то завершальна фаза це вже “камінґ-аут” невіри, процес публічного та добровільного визнання себе як не християнина.

Христос також стикався з такими самовпевненими людьми, які активно перебували в Писанні, але не співвідносили це зі своїм серцем і Він у притчах викривав такий погляд.

Лк. 18:9-10: “А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів. „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.”

Учень Христа, який цінує стосунки зі Своїм Вчителем, завжди з трепетом проводитиме час свого духовного зростання. Зухвало, але не зухвало. Сміливо, але не по-хамськи. Впевнено, але не самовпевнено.

Погляд 3: Байдужий. Тепла вода.

Самопізнання – Перебування у вченні – 

“Знаєш, я навіть не думаю про це. Загалом це не просте питання. Я не займаю себе такими
релігійними питаннями”.

Навіть складно щось сказати. Може, він ще не розібрався?

Але якщо подібне ми почуємо від подружжя: “Я не думаю про те, чи вірний мій чоловік мені чи ні.
Та й загалом мене це питання не турбує.

О, тут є ситуація, коли втрачені будь-які взаємини взагалі. Якщо подружжю не цікава взаємна вірність, то висновок один – цей шлюб вже зазнав катастрофи – вони лише формально називаються подружжям. Ні про яке кохання, навіть прихільність, говорити не доводиться.

Що порадити? Потрібне повне перезавантаження відносин. Оскільки такі відносини сімейними називатися не можуть.

Щодо порятунку? Звичайно, такі люди зустрічаються досить не часто, і головна їхня особливість у тому, що вони уникають розмов про спасіння. А на прямі питання про духовне життя відповідають дуже туманно. Але за ближчих, довірчих відносин вони можуть відкрити байдужість свого серця до духовних питань. Вони взагалі не живуть цим. Що їм можна порадити? Звичайно повне перезавантаження, тому що така форма християнства є просто формальністю, яка швидше говорить про те, що така людина виросла в християнському оточенні або має якісь стосунки з християнами, але сама особисто знаходиться на відстані.

У книзі Об. 3:15-16: “Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти лі́теплий, і ні гарячий, ані холодний, то ви́плюну тебе з Своїх уст.” Образ теплої марної субстанції.

Ще біблійний образ байдужості можна зустріти в особистості Пілата, людини, яка опинилася
перед Ісусом, поставив найважливіше питання “що є істина?”. і байдуже відвернувся, не дочекавшись відповіді. Переконаний, що відповіді від Ісуса отримати він не зможе. Такі люди вкрай залежні від громадської думки, і якщо їхнє оточення релігійне, то вони будуть поруч із церквою, але якщо інтереси оточення змінюються, то зміниться і їхній погляд.

Погляд 4: Впевнений. Дерево біля потоку.

Самопізнання + Перебування у вченні + 

“Я впевнений, що віруючи в Божого Сина, маю життя вічне. Я впевнений, що благодаттю Господа Ісуса Христа я врятований. З трепетом і благоговінням я прославляю Мого Господа.

Ось це євангельська відповідь, яка відповідає вірі та переконаності учнів Ісуса Христа.

1 Ів. 5:13: “Оце написав я до вас, що віруєте в Ім’я́ Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім’я Божого Сина, маєте вічне життя.”

Дії 15:11: “Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.”

Фил. 1:23: “Тягнуть мене одне й друге, хоч маю я бажа́ння померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.”

2 Тим. 4:8: “Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто при́хід Його полюбив.”

2 Тим. 4:18: “А від усякого вчинку лихого Господь мене ви́зволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амі́нь!”

1 Ів. 3:2: “Улю́блені, — ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що́ ми будемо. Та знаємо, що, коли з’я́виться, то бу́дем подібні до Нього, бо бу́демо бачити Його, як Він є.”

І, безумовно, така впевненість є нормою у взаєминах подружжя, що дозволяє виховувати дітей, у здоровій атмосфері довіри та взаємопідтримки.

Найкращим прикладом для такого погляду буде образ з Псалма 1 – “Дерево біля потоків води”.

Пс. 1:3: “І він буде, як дерево, над во́дним потоком поса́джене, що ро́дить свій плід своєдчасно, і що листя не в’яне його, — і все́, що він чинить, — щасти́ться йому́!”

У Псалмі 1 ми бачимо рівновагу, як здорового самопізнання і серйозного віднощення до свого життя (вірш 1), так і серйозного, присвяченого відношення до Слова Божого, до вчення (вірш 2).

Отже, подібна модель “Чотири погляди на впевненість у порятунку” допоможе сформувати біблійну позицію з питання впевненості, а також допоможе переосмислити причини особистої невпевненості чи байдужості.

---