Кілька років тому рано вранці мене розбудив телефонний дзвінок. Я підняв слухавку і почув голос сестри. Її голос був не таким, як зазвичай, у ньому звучали потрясіння і горе. “Мені щойно сказали, що Гейба вбили”. Гейб, її чоловік, був солдатом в Іраку. У них був один син, якому було всього 10 місяців. Це величезний біль і горе. Пішов чоловік, батько, син, брат.
Ми всі знаємо про смерть. Деякі з нас бачили як помирають близькі люди. Можливо, це смерть матері, батька або дитини. Неважливо, була людина стара чи молода, ми ненавидимо смерть. Ми відчуваємо, що смерті бути не повинно.
Звідки береться це почуття? Чому ми не можемо прийняти смерть як звичайну частину життя? Якщо ми подивимося на атеїстичний еволюційний світогляд, то повинні бачити в смерті не що інше, як природний процес розкладання на клітини й атоми. Життя починається, розвивається і вмирає. У матеріалістичному світогляді немає ні особливого сенсу, ні радості, ні мети в народженні немовляти, а також немає ні болю, ні думки, ні горя в смерті близької людини. Це не що інше, як кілька хімічних перетворень. Насправді, у матеріалістичному світогляді палаюча купа сміття і смерть моєї дружини або моїх дітей мають точно такий самий сенс і значення.
Однак, навіть якщо я вірю в матеріалістичний світогляд, навіть якщо я кажу, що Бога немає, і життя ─ це безглуздий рух клітин і атомів; навіть якщо я скажу це і спробую повірити, я все одно буду сумувати, коли помре моя дружина, коли помруть мої діти. Я не можу обдурити своє власне серце. Моя душа говорить мені, що в цьому житті є глибша духовна реальність. Моє серце говорить мені, що смерть неправильна. Матеріалізм не може пояснити біль і горе, які я відчуваю.
Ми знову бачимо, що Біблія дає краще пояснення. Смерть ─ це духовний наслідок гріха.
Бо як через одну людину гріх увійшов у світ, а з гріхом і смерть, так у всіх людей увійшла смерть, тому що всі згрішили.
Рим. 5:12
Ми відчуваємо біль смерті, тому що смерть ─ це прямий наслідок гріха. Гріх завжди веде до смерті. Те почуття втрати, болю, горя, яке відчуваєш, коли помирає близька людина, — від Бога. Це свідчення того, що існує вічний Бог. Це свідчення того, що ви і я не були створені для життя 70 або 80 років. Ми були створені для вічного життя.
Усе Він зробив добре у свій час і вік (вічність) дав у їхнє серце…
Еккл. 3:11
Крім того, ми можемо помітити, що люди, як правило, більше готові слухати про Бога, коли вони втратили кохану людину. Смерть близької людини часто змушує задуматися про вічність і про те, що знаходиться за межами цього короткого життя.
Смерть приносить біль і горе, які незрозумілі з матеріалістичного погляду. Біль смерті краще пояснити як духовне почуття, дане нам Богом. Цей біль вказує нам на те, що Бог створив нас для вічного життя, але через гріх у світ увійшла смерть.
