Хліб наш насущний дай нам кожного дня.
Лук. 11:3
Христос дає настанову учням про те, як правильно молитися. Від самого початку молитви ми бачимо як розкривається і проголошується характер Бога і Його цінності. Ми звертаємося до Великого Бога з максимальною близькістю, називаючи Його Отцем або “Отче”, вказуючи на якість стосунків. Ми, звісно, вже сказали в молитві про те, де Бог, який Він і що ми бажаємо Його святої Волі та приходу Його царства на нашу землю. Усе це дуже глобально, і нагадує нам самим про головне наше бажання — бути з Ним у Його царстві.
Однак ми можемо помітити як у своєму житті, так і в житті більшості людей, що на молитву ми стаємо тоді, коли нас турбує щось дуже близьке й конкретне, що стосується нашого безпосереднього життя. Навіть народна мудрість вказує на те, що наше звернення до Бога більшою мірою пов’язане з нашими тривогами: “Як тривога, так до Бога”. У третьому вірші одинадцятого розділу Євангелія від Луки, зміст молитви нарешті переходить до наших потреб і торкається практичного боку життя.
1. “Хліб”
“Хліб” — це один із найдавніших продуктів харчування, що виробляються людьми в різних народах і в різні часи. Йдеться не просто про хлібобулочний виріб, але хліб — це скоріше вираження всіх наших потреб і переживань. Це те, що точно необхідно кожній людині. В історії часи голоду визначалися саме дефіцитом хліба як визначального продукту. У біблійні часи люди переміщалися з одного регіону в інший через відсутність хліба, і саме так ізраїльський народ опинився в Єгипетському рабстві. Під час виходу з Єгипту Бог дає своєму народові хліб з неба, що допомагає їм вижити в пустелі. Христос навіть Себе порівнює з хлібом, як Той, Хто необхідний людству, і хлібом відбувається спокуса Христа в пустелі. Зрозуміло одне, що хліб є невід’ємною частиною нашого життя, і навіть сьогодні ми могли спостерігати початок світової кризи через складнощі постачання українського зерна в інші країни. Яскравим прикладом цінності хліба є прапор України, де блакитне небо і жовті поля пшениці вказані як головні атрибути.
Отже, “хліб” — це загальне поняття того, що найбільше може нас турбувати. Це ті проблеми, з якими ми приходимо до Бога, розуміючи, що саме від Нього залежить їхнє вирішення.
2. “Наш”
“Наш” — займенник, який супроводжує нас від самого початку молитви. Він вказує на те, що сама молитва є колективною. “Отче наш”, а не “Отче мій”; “хліб наш”, а не “хліб мій”. Це є свідченням того, що у змісті своєї молитви ми повинні думати не тільки про себе і про свої потреби, а й про потреби інших. Це дуже важливий момент — виховання в собі почуття турботи про інших навіть через молитву.
3. “Насущний”
“Насущний” — кожне слово, яке ми вимовляємо в молитві, має значення. Так, наприклад, уточнювальне слово “насущний” говорить про те, що йдеться не просто про наше бажання. Це прохання має бути насущним, актуальним, кричущим, якщо хочете. Одного разу служитель церкви, запитуючи парафіян, про що потрібно молитися, почув цілу низку прохань, про що потрібно молитися. Про складання онуком іспиту, за відпустку тощо. Після він нагадав про молитовні зібрання на тижні та попросив підняти руки тих, хто буде на цих зібраннях. Виявилося, що ніхто з тих, хто говорив про молитовні прохання не мають планів бути на молитовних зустрічах. Це вказувало на відсутність актуальності проблем цих людей. Вони були не проти, щоб хтось згадав про них у молитві, але самі не мали на це часу. Якщо ми не маємо часу розповісти Богові про свою проблему, найімовірніше, ми не маємо цієї проблеми.
4. “Дай”
“Дай” — у цьому виразі ми розставляємо по місцях хто є хто. Він Той, Хто дає, а ми ті, хто просить. Тут присутня певна форма нашого смирення. Ми не просто просимо допомогти нам вирішити проблему, де ключовим джерелом рішення залишаємося ми. Тут ми визначаємо, що ми вже не здатні зробити щось самостійно. Ми визначаємо Бога як джерело того, що ми отримали й будемо отримувати щодня. Зазвичай вираз “подайте на хліб” лунає від людини, у якої вже не лишилося гордості, і вона демонструє свою залежність від того, до кого звертається з проханням. “Подавай” – це стан повного смирення перед Богом і усвідомлення своєї залежності від Нього.
5. “Кожного дня”
“Кожного дня” — зазначений часовий відрізок, не інакше як вчить нас жити вірою. Чи були у вас моменти, коли коштів залишалося рівно на один день і ви не мали уявлення, що робити завтра? Це не найприємніше відчуття. Завжди хочеться мати впевненість у завтрашньому дні. Біблія розповідає історію про бідну вдову, у якої залишалося небагато олії та жменю борошна. Вона говорила, що зробить коржі собі та синові, а завтра помре. Так вона скаржилася пророку Божому на своє становище. Наступного дня вона побачила як Бог втрутився, і в ємкості знову з’явилася олія. Цікаво те, що це не була повна посудина олії, цієї олії вистачило рівно на один день, і так тривало щодня, олія не ставала багатою, але вона просто не закінчувалася. Ця жінка щоразу виливала залишки олії, вірячи, що буде ще і ще. Євреї в пустелі отримували порцію хліба рівно на один день і повинні були вірити, що завтра буде нове диво. Саме так Бог діє в нашому житті. Воно вчить нас просити на сьогодні, і жити вірою в Його турботу про нас щодня.
