Великдень

Вододіл для Петра

Поблизу Львова є унікальний природний парк, під назвою Розточчя, який має унікальну особливість. Коли дощ іде над цим природним парком, і краплі дощу падають на західний схил, то ці потоки стікають до малих річок, які згодом впадають у Віслу, а потім у Балтійське море. Але от якщо краплі дощу падають на південний схил, то по малих річкових потоках вода впадає в Дністер, який своєю чергою впадає в Чорне море. Таким чином, ця невелика височина є головним європейським вододілом на території України. Можна умовно припустити, що краплі дощу з однієї хмари можуть опинитися в абсолютно різних морях, впавши не на той схил. У житті людини бувають такі вододіли, які повністю змінюють її життя на «до» і «після».

1. Зміни в житті Петра.

Життя учня Петра було справді цікавим. Він не боявся змін. Петро починав як простий рибалка в невеликому містечку. Межею його мрій був великий улов риби. Одного дня він зустрічається з Учителем, Який покликав стати Його учнем. Петро з товаришами приймає сміливе рішення: «залишили все і пішли за Ним» (Лк. 5:11).

Протягом трьох років ходіння з Ісусом він стає свідком дивовижних чудес. Петро навіть підкорює водну стихію, ступаючи своїми ногами по водній гладі. Він стає слухачем глибоких істин від Учителя. Але все ж він до кінця не розуміє причину приходу Ісуса в цей світ.

2. Потрясіння Петра.

Коли вже залишається буквально кілька днів до розп’яття, у «повітрі повисає» загроза зради й залишення всіма Ісуса. Петро категорично заявляє:

Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе!
Мт. 26:35

Але Ісус попереджає про те, що все піде не так, як підказувала Петру його самовпевненість.

У Гефсиманському саду, коли приходять храмові охоронці зі зрадником Юдою, учні розбігаються, але Петро проявляє чималу хоробрість. Він дістає меч і кидається на воїнів, але прикро промахується. Ісуса відводять на суд. Петро вирішує піти за полоненим Учителем. Але перебуваючи у дворі Первосвященика, на нього нападає страх. І при першому ж питанні про те, чи не учень він Христа — Петро відрікається. Це повторюється тричі. У момент співу півня, Петро згадує, що Ісус попереджав його про це… Петро розбитий… Він у глибокому смутку, розчаруванні та страху йде зі сцени. Здавалося б, ось він, трагічний фінал імпульсивного і зухвалого молодого чоловіка.

3. Преображення Петра.

Однак уже через півтора місяця ми бачимо, як той самий Петро стоїть перед величезним натовпом і абсолютно безстрашно викриває цих людей у найбільшому злочині — розп’ятті Ісуса. Цього разу Петро не промахується, але потрапляє прямо в ціль, його слова пронизують серця слухачів.

Далі ми бачимо, як Петро стоїть перед усім синедріоном, який певний час тому зрадив Ісуса на смерть. Тут варто було б тремтіти від страху, але він сміливо заявляє про свою віру. Де той, який був розбитий, зламаний і розчарований? Де той, який боявся зізнатися перед служницею в тому, що він — учень Ісуса? Тепер перед нами — смілива, переконлива й авторитетна людина. Що ж сталося?

4. Вододіл у житті Петра.

Виявляється, Петро зустрівся з Воскреслим Ісусом, Який пробачив йому зраду і воскресив у ньому прагнення до найбільшої місії. Зустріч із Воскреслим Ісусом стала для Петра головним вододілом у його житті. Ні диво з найбільшим уловом, ні зцілення людей, ні вигнання бісів, ні ходіння по воді не справили в ньому такої зміни, як ця зустріч.

Можна перебувати поруч із християнами, бачити й чути дивовижні історії зміни життя людей. Можна навіть поважати їхні цінності. Але так і не стикнутися з Воскреслим.

5. Вододіл нашого життя.

Пам’ятаєте вододіл у Розточчі, якщо крапля води опиниться на південному схилі, тільки тоді вона може опинитися в Чорному морі. Є сльози саможалю, печалі про свої невдачі в житті, але ці «краплі не на тому схилі». Саможаління не веде до відновлення, але заводить у болото зневіри. А ось сльози покаяння перед Богом і сльози радості від усвідомлення, що Ісус воскрес, оновлюють і воскрешають людину. Це «краплі на потрібному схилі».