Перш ніж ми зможемо повністю зрозуміти воскресіння Ісуса Христа, ми повинні зрозуміти, чому люди хотіли Його вбити. Що могло викликати таку ненависть до простого равина, який навчав людей про Бога? Щоб знайти відповідь на це запитання, ми повинні поглянути на групу людей, званих первосвящениками й книжниками. Вони були впливовими релігійними лідерами в Єрусалимі, і хоча Рим правив Юдеєю, він також дозволяв євреям мати деяку владу самоврядування.
Книжники, фарисеї та первосвященики виступили проти Ісуса принаймні з трьох причин.
1. Ревнощі.
Первосвященики та книжники, побачивши чудеса, які Він чинив, і дітей, які вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому! — обурилися…
Мт. 21:15
Релігійні лідери в Єрусалимі більше турбувалися про те, що про них думають люди, ніж про те, що про них думає Бог (Ів. 12:43). Ісус кинув виклик їхній популярності. Він зібрав більше людей, ніж це зробили вони. Більше того, ці люди прийшли добровільно, вони любили Ісуса і навіть славили Його. Книжники не мали такої слави, тому що вони контролювали людей за допомогою страху, сорому і покарання.
2. Влада.
Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес! Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!”
Ів. 11:47, 48
Фарисеї так міцно трималися за свою владу, що не могли побачити істину про те, Ким насправді був Ісус. Ісус загрожував їхній владі, тому що Він не поводився як фарисеї та не дотримувався їхніх людських правил і традицій. Більше того, Він навчав з таким авторитетом, так що всі були вражені (Мт. 7:29). Книжники були настільки вражені владою Ісуса, що запитали Його: «Якою владою Ти все це робиш? Або хто дав Тобі владу чинити оце?» (Мк. 11:28) На їхню думку, вони були найбільшим авторитетом для євреїв і не хотіли визнати авторитет Бога. Ось чому релігійні лідери не змогли прийняти владу Ісуса.
3. Провина.
У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові; нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив… Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька.
Ів. 8:39, 40, 44
Ісус назвав книжників вождями сліпими, лицемірами й «гробами побіленими, які ззовні видаються гарними, а всередині повні мертвих кісток» (Мт. 23:27). Христос засудив їхню гордість, жадібність та егоїзм. Він закликав їх відвернутися від порожніх релігійних форм, покаятися у своїх гріхах і повірити в Нього. Звичайно, ці засудження засмутили книжників і фарисеїв і стали причиною їхнього обурення на Ісуса.
Первосвященики й книжники домоглися свого — Ісуса було розіп’ято! Однак вони не отримали того, чого очікували. Вони думали, що смерть Ісуса стане кінцем усього, але насправді це був тільки початок. Солдати, яких вони послали охороняти гробницю Ісуса, повернулися до первосвящеників і розповіли чудову історію про Ангелів і воскресіння. Первосвященики у відповідь дали їм хабар, щоб ті замовкли:
… дали достатньо грошей воїнам і сказали: Говоріть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали.
Мт. 28:12, 13
Заздрість, влада і почуття провини змусили книжників пропустити найбільшу подію всієї історії — воскресіння Ісуса Христа. Вони отримали те, що хотіли, але в процесі втратили дещо більше. Вони втратили можливість покаятися і повірити в Ісуса як Господа і Спасителя. Нехай приклад із первосвящениками та книжниками навчить нас швидко залишати позаду нашу особисту владу, гріх і довіритися Христу.
