У бурхливому вирі сучасності українці опинилися на роздоріжжі, де стикаються різні світогляди та цінності. Хто ми? Звідки ми прийшли? Куди йдемо? Ці питання не дають спокою багатьом, і відповіді на них шукають у різних джерелах: хтось звертається до давнього язичництва, хтось до сучасних гендерних концепцій, а хтось до одвічних біблійних істин. Але що ж насправді є основою нашої ідентичності, що формує наш культурний код і духовні цінності? Досить гучним голосом став лунати заклик повернутися до язичництва, як до культурного коду України. Мовляв, якщо ти хочеш бути справжнім українцем — потрібно повернутися до коріння, до вірування предків. Адже давні предки були язичниками.
Але чи так це?
Ознайомлення з цією статтею переконає Вас, що Біблія – це не просто одне з джерел, а найяскравіше і найважливіше. Без знайомства з Біблією важко зрозуміти українську літературу, музику та мистецтво.
Українська культура – це яскравий калейдоскоп, сповнений різних кольорів і візерунків. Але якщо придивитися уважніше, стане зрозуміло, що сюжети з Біблії надихали творити письменників, музикантів і художників, а язичництво — лише привид минулого.
А що ж язичництво? Так, воно залишило свій слід у нашій культурі, але це лише відгомін минулого, тіні, які тьмяніють на тлі яскравого світла Біблії, як сказав Іван Огієнко: «Язичництво – це минуле, християнство — це майбутнє». Язичницькі боги та ритуали давно забуті, вони не мають тієї сили й глибини, яка є в Біблії.
Біблія — це компас у нашому складному світі, який завжди вкаже вірний шлях. Вона допоможе нам усвідомити нашу справжню ідентичність, цінності. Бути сильними у вірі, навіть у найскладніші часи, які випадають на долю нашої країни.
Отже, Біблія – це не просто книга, це цілий світ, сповнений мудрості, любові та надії. І її історії та герої оживають в українській літературі, мистецтві, музиці і навіть у наших повсякденних розмовах. Але головна цінність Біблії полягає в тому, що вона знайомить нас із Живим Творцем усього творіння і культури.
Володимир Великий
Володимир Великий (958-1015), князь Київський. Цей князь не просто правив Київською Руссю, він перевернув її душу догори дриґом! Уявіть собі: земля, просякнута віковими язичницькими традиціями, раптом звертається до нової віри, а Біблія стає ключовою книгою.
Це було потрясіння основ! Замість звичних богів та обрядів – біблійні пророки, святі, мученики. Замість язичницьких свят — християнські урочистості. Календар простої людини докорінно змінюється.
Під впливом християнства князь Володимир розпочав низку реформ, спрямованих на покращення життя своїх підданих. Він заснував спеціальні богадільні та лікарні для бідних і хворих, піклувався про сиріт і вдів, звільняв полонених і рабів.
Ярослав Мудрий
Ярослав Мудрий (983 / 987 — 1054), великий князь Київський, заснував першу бібліотеку на Київській Русі при Софійському соборі в Києві. У ній зберігалися переклади Біблії та інша література. Він створював різні школи, в яких навчали грамоти та основ християнства.
У «Правді Русі» Ярослав Мудрий створює звід законів, заснований на біблійних принципах. Він закликає свій народ відвернутися від язичницьких забобонів і прийняти світло християнської віри.
Повна цитата, яка є на купюрі:
…Якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить Він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі загинете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно.
Ці слова, справді мудрі, пророчі, актуальні й важливі досі для усіх нас.
Богдан Хмельницький
Богдан Хмельницький (1595-1657), гетьман Війська Запорозького, був сильним політичним та військовим діячем. У молодості в єзуїтському колегіумі вивчав основи богослов’я.
У своїх універсалах, звернених до народу, Хмельницький часто використовував біблійні сюжети про боротьбу за свободу, про перемогу добра над злом. Він закликав своїх соратників бути стійкими та мужніми, як давні біблійні герої віри, і вірити в Божу допомогу та захист.
У своїх листах до друзів і ворогів Хмельницький часто цитував Біблію, знаходячи в ній відповіді на складні питання та підтримку в найважчі моменти.
Іван Мазепа
Іван Мазепа (1639-1709), гетьман України, був не лише політичним діячем, а й меценатом.
Першим видавничим проєктом, реалізованим гетьманом Мазепою, стало видання за його підтримки книги “Вінець Христов”. Головний зміст цієї книги – прославлення Христа та приклади християнського життя. У 1700 році на кошти гетьмана друкується коментар на біблійну книгу Йова.
Також гетьман Іван Мазепа друкував власним коштом у друкарнях Євангеліє, Псалтир і передавав їх школам та монастирям.
Найзначнішим подарунком гетьмана Мазепи українській Церкві було Пересопницьке Євангеліє, на якому в наш час складають присягу Президенти України.
Іван Франко
Іван Франко (1856-1916) — український письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури. Його вважають одним зі стовпів української літератури та культури.
Іван Франко не оминув своєю увагою вічні біблійні сюжети. Він переосмислив їх, зробив актуальними для свого часу.
У поемі «Смерть Каїна» Франко звернувся до історії про перше вбивство, описане в Біблії. Але він не просто переповів відомий сюжет, а заглибився в психологію Каїна, показав його внутрішні терзання та муки совісті.
У поемі «Мойсей» Франко переосмислив історію великого пророка, який вивів свій народ з єгипетського рабства. Але він не просто оспівав подвиг Мойсея, а показав його людську сторону, його сумніви та розчарування в невдячності народу.
Михайло Грушевський
Михайло Грушевський (1866-1934), політичний діяч, історик, письменник, був одним з авторів Акту проголошення незалежності України.
В історичних працях та публіцистиці Михайла Грушевського можна знайти відсилання до різних біблійних образів та сюжетів:
- Вихід: Грушевський часто звертався до образу Виходу єврейського народу з Єгипту як символу національно-визвольної боротьби. Він проводив паралелі між біблійним сюжетом та прагненням українського народу до незалежності.
- Давид і Голіаф: Цей біблійний сюжет використовувався Грушевським для ілюстрації протистояння України сильнішим сусідам. Він підкреслював, що навіть маленький народ, подібно до Давида, може перемогти могутнього ворога завдяки вірі та мужності.
- Вавилонський полон: Грушевський порівнював період національного гноблення України з вавилонським полоном єврейського народу. Він висловлював надію на те, що українці, подібно до євреїв, зможуть повернутися на свою землю та відновити свою державність.
Тарас Шевченко
Шевченка (1814-1861) вважають одним із найвидатніших українських поетів усіх часів. Він своєю творчістю заклав основи нової української літератури.
Тарас Шевченко черпав натхнення з найрізноманітніших джерел. Одним із них була Біблія. Біблійні мотиви, сюжети та образи пронизують багато його творів, надаючи їм особливої глибини та сили.
У поемі «Катерина» Шевченко переосмислює історію блудного сина, показуючи трагічну долю української дівчини, звабленої та покинутої москалем.
У поемі «Марія» Шевченко звертається до образу матері Ісуса Христа. Марія у Шевченка – це не лише свята, а й проста жінка, яка переживає за свого сина та страждає разом з ним.
Особливе місце у творчості Шевченка займає цикл «Псалми Давидові». У ньому поет переосмислює біблійні псалми, наповнюючи їх новим змістом, пов’язаним з боротьбою України за свободу та незалежність. Ці псалми стали гімном українського народу, виразом його надій та сподівань.
Леся Українка
Леся Українка (1871-1913), яскрава зірка української поезії, не залишилася байдужою до вічних біблійних історій. Вона зробила їх актуальними для свого часу та своєї культури.
Поема Лесі Українки «Самсон» написана на біблійний сюжет про героя Самсона, наділеного надлюдською силою, але який покохав філістимлянку Далілу, що зраджує його. Головний акцент у поемі – це роль Самсона як вождя та захисника свого народу.
«На полі крові» (1909): інтерпретація біблійного сюжету про зраду Юди, в якій він показується як складна та суперечлива особистість, що намагається виправдати свій вчинок.
«Вавилонський полон» (1903): Ця драматична поема заснована на біблійній історії про вавилонський полон єврейського народу. Леся Українка використовує цей сюжет, щоб висловити свої думки про національне гноблення та боротьбу за свободу.
Григорій Сковорода
Григорій Сковорода (1722-1794) по праву вважається першим українським філософом. Григорій Сковорода був не просто мислителем, а й глибоко віруючою людиною. Біблія була для нього невичерпним джерелом мудрості та натхнення, і це відбилося в його творчості. Він часто звертався до образу Христа, бачачи в ньому символ любові та мудрості, ідеал, до якого має прагнути кожна людина.
У своїх творах, таких як «Сад божественних пісень» і «Листи до друзів», Сковорода розмірковував про сенс життя, про любов, про мудрість і про пошук щастя.
У «Розмові, що називається Алфавіт» Сковорода у формі діалогу між учителем і учнем розкривав глибокі істини про те, що людина має прагнути до пізнання себе і Бога, і що вона має бути вдячна Богу за все, що має.
У «Початкових дверях до християнського добронравія» Сковорода викладав свої погляди на християнську етику. Він прагнув зробити складні богословські поняття доступними для широкої аудиторії.
Володимир Вернадський
Володимир Вернадський (1863-1945), видатний український вчений, основоположник геохімії та біогеохімії. У своїх філософських роздумах, таких як «Філософські думки натураліста», Вернадський часто звертався до образу Творця, бачачи в ньому вищий розум, що створив Всесвіт. Він захоплювався гармонією та красою природи, вважаючи її проявом божественного задуму.
Вернадський також підкреслював особливе місце людини у Всесвіті, бачачи в ній «вінець творіння», покликаний піклуватися про Землю та її багатства. Цей образ перегукується з біблійним уявленням про людину як про господаря природи, відповідального за її збереження та розвиток.
Пантелеймон Куліш
Прототип купюри, яку хотіли використати для номіналу 1000 грн. Але її відклали, можливо для нового номіналу. Пантелеймон Куліш (1819-1897), видатний український письменник і громадський діяч, палко бажав зробити Святе Письмо доступним для своїх співвітчизників. Він узявся за титанічну працю – переклад Біблії українською мовою. У 1869 році його переклад побачив світ, ставши найважливішою віхою в історії української культури.
Цей переклад, заснований на російському Синодальному тексті, але з урахуванням особливостей української мови, став справжнім проривом. Він не лише відкрив українцям доступ до Святого Письма рідною мовою, а й сприяв розвитку української літературної мови, збагативши її новими словами та виразами.
Переклад Біблії українською мовою – це не лише свідчення величезної праці та таланту Пантелеймона Куліша, а й яскравий приклад його невтомної діяльності з просвіти свого народу. Він вірив, що Біблія рідною мовою допоможе українцям краще зрозуміти свою віру та зміцнити свою національну ідентичність.
Висновок
Великі уми України, чиї обличчя прикрашають наші банкноти, надихалися біблійними історіями, вплітаючи їхню мудрість у свої думки і творіння. Ця спадщина — не просто слова на сторінках, це нитка, що зв’язує нас із глибинами віків, пронизує нашу літературу, архітектуру, пісні. Це — наш український культурний код, наше духовне багатство, і воно нерозривно пов’язане з Біблією, а не з забутими язичницькими віруваннями минулого.
Щоб зрозуміти себе, свою країну, свій народ, потрібно доторкнутися до цього джерела мудрості. Прочитати Біблію — означає не просто дізнатися історії, це означає навчитися мислити глибше, розуміти ширше, говорити яскравіше. Це означає стати по-справжньому освіченою людиною, здатною бачити світ у всій його багатогранності.
Саме тому ми створили курс вивчення Біблії — «Історія надії». Це не просто уроки, це мандрівка до витоків нашої культури, до скарбів, які допоможуть вам розкрити свій потенціал і збагатити своє життя. Приєднуйтесь до нас і відкрийте для себе світ Біблії — світ, який змінить вас назавжди.
На основному фото статті — статуя «Христа Спасителя» у Трускавці, Львівська область.
