Уявіть собі молодого викладача семінарії, який має невелику кількість підписників і вирішує написати пост, що складається з досить довгої низки тезисів. Цей текст він вирішує “прибити” до стіни свого акаунта в соціальній мережі. І цей пост зовсім нечитабельний по нинішнім вимогам стислості, позбавлений картинок і стосується вузьких тем богослов’я та фінансових питань церковного керівництва, – набирає неймовірну кількість “лайків”. Кількість репостів зростає з кожною годиною, мільйони людей переглядають це послання і діляться ним зі своїми друзями. Обговорюють його і в онлайні, і в офлайні (офіси, торгові центри, школи, університети).
Викладача намагаються вмовити і докоряти, хто тільки може. Цього молодого “вигнанця” звинувачують у профанації глибоких богословських ідей і вимагають, щоб ці сварки не виносилися в суспільство. Після негативної відповіді на “пропозицію співпрацювати” його відлучають від церкви. Його реакція була такою ж неординарною – документ про відлучення, підписаний самим головним церковним керівником, він спалює на багатті, при цьому записавши на відео, щоб максимально публічно продемонструвати, що він не боїться кинути виклик системі, навіть під загрозою втрати кар’єри, статусу й життя.
Але на цьому все не закінчується. Його викликають на “килим” перед вченою радою всієї асоціації вищих навчальних закладів, погрожуючи позбавити його наукового ступеня, видати йому “вовчий квиток”, а його університет позбавити акредитації та бюджетного фінансування. Але він непохитний: “На тому стою і не можу інакше!” – твердить він. Така твердість переконань просто вражає його співробітників. Вони ніколи раніше не помічали за ним такого. Його завжди хвилювали муки сумління, внутрішні протиріччя. Але щоб він перетворився на лідера нового руху – такого ніхто не міг припустити.
Кількість коментарів під цим “злощасним” постом зашкалює. “Не жартівливий холівар розбушувався”, – так оцінюють провідні блогери. Його намагаються заблокувати, “забанити”, але марно. Його читають, лають, обговорюють не тільки прості християни та церковні керівники, а й мерії міст, міністри й навіть президенти на екстрених самітах. Формуються коаліції країн, що підтримують і відкидають цей текст. Починається справжня війна проти тих, хто поставив “лайк” під цим постом. Їх відстежують, ловлять, катують, але вони навіть під загрозою смерті не хочуть видалити цей текст зі своєї “стіни”.
Цей пост стає темою обговорення на Генеральній асамблеї ООН — думки кардинально розходяться. Всі розуміють, що світ вже ніколи не буде таким, яким він був до цього “вибухонебезпечного” поста.
Здається таке неймовірно? Але саме так все і відбулося п’ять століть тому.
П’ятсот років тому, 31 жовтня 1517 року, молодий монах приніс до дверей Замкової церкви у Віттенберзі (Саксонія) свій список тезисів і прибив їх до дверей, як зазвичай робили, щоб розпочати відкриті дебати. Він це зробив перед святом всіх святих (1 листопада), щоб як можна більше відвідувачів церкви побачили це. Але він і подумати не міг, що це буде поштовхом, який спровокує глобальні зміни в Європі та по всьому християнському світу. Цього монаха звали Мартін Лютер. Його боготворили й проклинали. Його ім’я знала вся Європа.
Десять фактів з життя Лютера:
1. Переломний момент
Одним із переломних моментів у житті Лютера, який вперше зародив у ньому сумніви в правоті католицької церкви — це його поїздка до Риму. Подорож справила на молодого монаха вкрай негативне враження. Строгість і простота були національними особливостями його натури. І тут німецький монах потрапляє в Італію, у “вічне місто” Рим, де розкіш є невід’ємним атрибутом життя церкви. Лютер з жахом згадував про нечестивість римлян, жадібність духовенства, його залучення до світської політики, передаючи старовинне прислів’я: «Якщо є пекло під землею, то Рим побудований на його склепінах».
2. Індульгенції, прощення гріхів за гроші
Основне, що Лютера спонукало до складання 95 “тезисів” – це були кричущі зловживання продажу індульгенцій – “прощення гріхів за гроші”. Особливим поштовхом послужили проповіді їх цинічного продавця, монаха-домініканця Йоганна Тецеля. Це була людина з сумнівною репутацією, але ораторським даром. У палких висловлюваннях він вихваляв народові чудодійну силу свого товару. У нього була особлива ціна для кожного злочину: 7 червонців за просте вбивство, 10 – за вбивство батьків, 9 – за святотатство і так далі. Йому вірили, люд біг до нього за грамотами, хтось розлучався з останніми грошима, тільки б врятувати душу від мук чистилища.
3. Лютер і Тецель
У 1517 році Тецель з’явився на околицях Віттенберга, де Лютер викладав богослов’я. Обурений тим, що його паства вважає за краще купити відпущення, ніж покаятися, Лютер спробував переконати народ. Коли це не допомогло, він звернувся до вищих чинів – архієпископа Альбрехта, який отримував свої бариші від продажу індульгенцій. Він лаконічно порадив нав’язливому богослову не наживати собі ворогів. 1 листопада 1517 року в День всіх Святих близько палацової церкви Віттенберга почав збиратися натовп людей, адже в церковному святкуванні були обіцяні широкі відпущення гріхів. Але на цей раз все пішло “не за сценарієм”. До самих дверей церкви ножем був прибитий документ, який пізніше, увійшов в історію як “95 тезисів”. Коли Тецель прочитав 95 тезисів, він заявив: “Я доб’юся, щоб через три тижні цей єретик піднявся на багаття і в урні прослідкував до небес”.
4. Ситуація з продажем індульгенцій
Тецель стверджував, що індульгенції мають більшу силу, ніж саме хрещення. Про нього розповідають наступну історію: один аристократ у Лейпцигу звернувся до Тецеля і попросив пробачити йому гріх, який він вчинить у майбутньому. Той погодився за умови негайної оплати індульгенції. Коли Тецель покинув місто, аристократ наздогнав його і побив, сказавши, що саме цей гріх він мав на увазі.
5. Відлучення Лютера
Коли була підготовлена папська булла з відлученням Лютера «Exsurge Domine» («Повстань, Господь…»), вона була доставлена на підпис папі Леву X, який полював у своєму маєтку на дикого кабана. Полювання було невдалим: кабан утік виноградниками. Коли розчарований папа взяв у руки грізний документ, то прочитав його перші слова, які звучали так: «Повстань, Господь, і Петро, і Павло… на дикого кабана, який спустошує виноградник Господній». Проте Папа підписав буллу.
6. “На тому стою і не можу інакше”
На Вормському рейхстазі 1521 року, де в присутності німецького імператора слухалася справа Лютера і від нього вимагали зречення, він вимовляє свою знамениту фразу “На тому стою і не можу інакше”. Ось його слова:
«Якщо я не буду переконаний свідченнями Писання і ясними доводами розуму — бо я не вірю ні папі, ні соборам, оскільки очевидно, що вони часто помилялися і суперечили самі собі, — то, говорячи словами Писання, я захоплений у своїй совісті і захоплений у Слово Боже… Тому я не можу і не хочу ні від чого відмовлятися, бо неправильно і неправедно робити що-небудь проти совісті. На тому стою і не можу інакше. Допоможи мені, Боже!».
7. Розкол у Європі
Реформація розколола західний світ на католиків і протестантів і породила епоху релігійних війн – як громадянських, так і міжнародних. Вони тривали понад 100 років до Вестфальського миру 1648 року. Ці війни принесли багато горя і нещасть, у них загинули сотні тисяч людей.
8. Лютер перекладач
Біблію Лютер у 1522 році перекладає на німецьку мову і видає Новий Завіт, а в наступні 12 років і Старий Завіт. Цією лютеранською Біблією німці користуються досі.
9. Вплив на економіку Європи
Згідно з великим німецьким соціологом Максом Вебером, у його знаменитій праці «Протестантська етика і дух капіталізму», Лютер не тільки поклав початок Реформації, але і дав вирішальний початок зародженню капіталізму. Протестантська етика визначила по Веберу дух Нового часу.
10. Основні тези Реформації
Вже пізніше, у 20 столітті, були сформульовані основні тези реформації – “5 соло”, які були коротким підсумком праць отців Реформації, ставши п’ятьма фундаментальними основами протестантського богослов’я.
- Sola Scriptura («тільки Писання»)
- Sola fide («тільки вірою»)
- Sola gratia («тільки благодаттю»)
- Solus Christus («тільки Христос»)
- Soli Deo gloria («тільки Богу слава»)
Висновок:
Отже, сміливий вчинок Мартіна Лютера 500 років тому, суттєво змінив історію християнства – у значній мірі визначивши різноманіття церков сучасного світу.
