Як виганяти бісів як це робив Ісус?

Останнім часом у деяких християнських колах стався “вибух” практики вигнання бісів. Навколо цих так званих зібрань “визволення” або так званого “духовного контакту” існує більше істерії та ажіотажу, ніж те, що влаштовують дівчатка-підлітки на концертах своїх улюблених гуртів.

Подібно до майстерного диригента, який підводить цілий оркестр до піку крещендо, досвідчений екзорцист може з легкістю привести цілий натовп спостерігачів до емоційної неосудності.

На жаль, лукаве вчення і не біблійна практика деяких безчесних проповідників заманюють їхніх слухачів у пастку. Вони змушують своїх послідовників вірити в брехню, ретельно маніпулюючи біблійним текстом і розповідаючи неймовірні історії контакту з надприродним. Таке викривлене богослов’я і практика призводять до колосальних втрат у житті Церкви та окремих вірян.

Щоб ви не думали, що я не вірю в існування сатани або в те, що його демони можуть вселятися в людину, я вам скажу таке:

Я вірю, що сатана і біси існують і мають обмежений вплив на наш світ. Я сам брав участь у вигнанні бісів. Я чітко бачив буйство одержимості. Однак, моя стаття не ґрунтуватиметься на моєму особистому досвіді в демонічному світі.

Чому?

Тому що я зустрічав занадто багато вчень, в основі яких лежав людський досвід. Історій про бісівську одержимість дуже багато. Більшість із тих, хто називає себе “екзорцистом”, також дуже люблять розважати свою аудиторію розповідями про свої минулі контакти з бісами.

При тому, що проблема одержимості справжніми бісами існує, ці псевдовчителі засновують своє вчення і обряди на своєму суб’єктивному досвіді. Замість того, щоб дивитися на пережите через лінзу Слова Божого, вони розглядають те, що відбувається, через спотворювальну лінзу свого особистого досвіду.

Я не ставлю собі за мету поділитися з вами своїм зіткненням з бісами; я просто хочу показати вам, що Боже Слово говорить про це.

Що Новий Заповіт говорить про вигнання бісів та екзорцизм?

Для початку давайте переконаємося, що ми розуміємо, що мається на увазі під поняттям одержимості в Новому Завіті.

Головне слово, яке використовується стосовно злих духів, це просто “демон” (грец. Diamonion), і воно зустрічається 60 разів. В інших місцях Писання використовується фраза “нечистий дух” (24 рази) і один раз “дух віщування”) (Дії 16:16).

Зазвичай, коли ми говоримо про прояв бісів у людях, ми називаємо це “демонічною одержимістю”, але слід знати, що така термінологія відсутня в Новому Заповіті. Автори Писання описують подібні ситуації двома виразами. Перше – це “одержимий” (грец. daimonizomai), друге – про людей кажуть, що вони мають нечистого духа або демона.

Двічі людей називають сновидами або тими, хто має напади. Неясно, чи були ці ситуації результатом одержимості в Мат. 4:24, але в Мат. 17:15 Ісус виганяє біса з хлопчика з припадками.

Коли відбувалося вигнання, воно описувалося, що демони “вийшли”, що наводить нас на думку, що біси займали певне місце всередині людини.

Далі я буду використовувати термін “демонізований” або “демонізація” замість “одержимості”.

Признаки “демонізації”

Демонізовані люди в Новому Завіті виявляли деякі дуже виразні ознаки бісівської присутності. Існує 7 різних фізичних проявів, вони видимі не в кожному випадку одержимості, але кожна одержима людина демонструє одну або більше з наведених нижче ознак:

1. Сліпота (Мат. 12.22)
2. Глухота (Мат.12.22)
3. Німота (Мат. 9.32)
4. Конвульсії (Мк. 1.26)
5. Нелюдська сила (Мк. 5.3-4)
6. Крики, дикий крик (Мк. 5.5)
7. Нанесення собі тілесних ран (Мк. 5.5)

На додаток до цих фізичних проявів одержимі пророкували (Дії 16.16) і іноді визнавали Ісуса Христа і Його апостолів (Мк. 1.34, Дії 19.15).

Як Ісус поводився з демонами?

Ісус поводився з демонами по різному, залежно від ситуації. Однак у всіх випадках простежується кілька загальних характеристик.

У Євангеліях записано тільки 6 випадків, коли Ісус виганяв бісів із кого-небудь.

1. Одержима нечистим духом людина в синагозі (Мк. 1:23-30, Лук. 4:33-37)
2. Німий (Мат. 9:32-33, Лук. 11:14)
3. Німий и сліпий (Мат. 12:22-23)
4. Одержимий у країні Гадаринській (Мк. 5:1-20, Мат. 8:28-34, Лук. 8:26-39)
5. Дочка жінки-хананеянки (Мк. 7:25-30, Мат. 15:21-28)
6. Хлопчик, одержимий глухим і німим духом (Мк. 9:17-29, Мат. 17:14-21, Лук. 9:37-43)

Є ще низка загальних згадок про те, що Ісус Христос виганяв бісів, але через те, що в них відсутні деталі, ми їх не розглядатимемо. Ось кілька загальних характеристик, присутніх у кожному з випадків, коли Ісус виганяв демонів із людей:

1) Ісус ніколи не шукав одержимих, вони самі приходили до нього.

Ми знову бачимо, що тактика Ісуса Христа відрізнялася від тієї, яку використовують сучасні “екзорцисти”. Події, що описують як Ісус виганяв бісів, показують нам, що Христос ніколи Сам їх не шукав. Він ніколи не збирав спеціальні екзорцистські збори, Він ніколи не готував свою аудиторію історіями про те, як Він раніше виганяв демонів. Ісус просто йшов і проповідував Євангеліє, а люди самі приносили хворих і демонізованих до Нього.

Мат. 8:16: “А коли настав вечір, привели́ багатьох біснуватих до Нього, — і Він словом Своїм вигнав ду́хів, а недужих усіх уздорови́в,”

2. Ісус не поводився агресивно щодо демонізованих.

Не знаю чому, але багато екзорцистів сьогодні відчувають необхідність підвищувати голос і словесно поносити бісів для того, щоб ті вийшли з людини. Можливо, вони намагаються бути якомога голоснішими і настирливішими, щоб бісам це набридло і вони самі пішли шукати миру і спокою!

У більшості випадків Ісус просто забороняє демону і наказує йому вийти.

Мк. 9:25: “Побачивши, що натовп оточує їх, Ісус заговорив суворо до нечистого духа: «Ти, дух глухий і німий, наказую тобі вийти з цього хлопця й ніколи більше не входити в нього!»”

3) Ісус ніколи не користувався “святими” реліквіями для вигнання бісів.

Хрести, свята вода, великі Біблії – я бачив, що все це використовували для “муки” демонів доти, доки вони не вийдуть. Хіба нікому не спало на думку, що неможливо мучити духовну істоту фізичним предметом, не кажучи вже про те, що Ісус не робив нічого подібного?! Якщо слідувати практиці Ісуса Христа, то Він виганяв демонів нічим іншим як Духом Божим (Мат. 12:28).

Апостол Павло також говорить нам про боротьбу між духом і плоттю (Еф. 6:12), таким чином закликаючи нас не використовувати фізичні предмети, б’ючись у духовній битві.

4. Ісус не робив вистави з вигнання бісів.

Часто екзорцисти приводять демонізовану людину на сцену перед усією аудиторією, ставлять їй безліч запитань, потім змушують її повторювати якісь заяви, зрікаючись вигаданих родових проклять, що нібито пов’язують людину.

Зрештою, коли демонізованого довели до несамовитості, екзорцист тоді починає показувати свої “духовні” фокуси, допоки людина не заспокоїться і не повернеться до нормального стану. Усе це дійство дуже захопливе для натовпу і дає гарний приклад для наслідування наступному одержимому.

Але ж Ісус Христос ніколи так не робив! Насправді Він просто забороняв бісам і говорив їм замовкнути, щоб вони не привертали багато уваги (Мар. 3:11-12).

5. Ісус не вів довгих розмов із бісами.

Мені здається дивним, що багато сучасних екзорцистів довго розмовляють із нечистими духами і вимагають, щоб ті сказали своє ім’я і як вони опинилися всередині тієї чи іншої людини тощо. У Біблії немає вказівок, що ми повинні розмовляти з демонами, і, хоча іноді Христос розмовляв зі злими духами, ці розмови були зовсім недовгими.

Якщо нам необов’язково розмовляти з демонами, нам і не потрібно цього робити. Ми повинні якомога більше обмежити свій контакт із ними.

6. Усі випадки вигнання бісів були моментальними й остаточними.

Ісусу не потрібно було багато часу, щоб намагатися вигнати бісів, він це робив вмить і остаточно. Коли учні не могли вигнати демона, зауважте, як Ісус не наказав їм використати побільше святої води, постаратися зруйнувати родові прокляття або голосніше кричати в ім’я Ісуса. Навпаки, Ісус Христос просто сказав:

Мк. 9:29: “А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.”

Немає біблійного доказу того, що ми повинні втягувати себе в подібні тривалі “духовні” битви, кричачи на бісів і вимагаючи того чи іншого в ім’я Ісуса Христа. Ба більше, немає жодного біблійного прецеденту, відповідно до якого ми повинні витратити години на розслідування минулого демонізованої людини, а потім виганяти по одному всіляких бісів і пробиватися через “родові прокляття”.

Якщо демонізований не звільнений одразу ж, ми покликані молитися і постити. На жаль, піст і молитва зазвичай не привертають великого натовпу народу, і, звичайно ж, їх не так цікаво дивитися на каналі YouTube. Можливо, це і стало причиною, чому ми не бачимо багатьох екзорцистів, які чинять за біблійними стандартами.

7. Усі, з кого Христос вигнав бісів, виявляли чіткі симптоми демонізації до того, як зустрілися з Ним.

Важливо зауважити, що коли Ісус зустрічав демонізованих, усі вони виявляли чіткі симптоми одержимості ще до того, як були приведені до Нього. Це йде всупереч практиці сучасних екзорцистів, яким часто доводиться попрацювати, щоб змусити проявити якусь ознаку демонізації людину, яка, можливо, ніколи не виявляла цих ознак і навіть і не підозрювала, що може бути одержимою.

Секрет духовної свободи

Екзорцисти сучасності хотіли б, щоб усі люди вірили, що десь усередині них може ховатися біс. Вони б хотіли, щоб люди вірили, що є якийсь “секретний” ключ, яким можна відкрити духовний світ і позбутися своїх бісів. Вони б хотіли, щоб люди вірили, що без особливої молитви, яка “розриває кайдани”, або “руйнування родового прокляття” їм не мати перемоги над гріхом.

Однак Біблія малює нам зовсім іншу картину про демонів та їхній вплив на наш світ. Так, невіруючі можуть бути одержимі бісами і демонізовані, але єдине рішення цієї проблеми може бути не таким гламурним, як цього хотіли б телевізійні екзорцисти.

Дозвольте мені пояснити це якомога простіше.

Єдиний спосіб духовного звільнення – це покаяння і віра в Ісуса Христа.

Реальність така, що ми не можемо налякати, своїм криком вигнати або чарівним чином виштовхнути демонів. Якщо якимось чином ми і змогли вигнати демонів із людини, не проповідуючи їй Добру новину, ми просто відкрили серце демонізованого до подальших мук (Мат. 12:43-45).

Ті, кого диявол ще тримає у своїх кайданах, потребують наших молитов, а також терплячого і лагідного вчення, ясного пояснення Євангелія і підбадьорення.

2  Тим. 2:24-25: “Бо слуга Господній повинен не сперечатися, а бути люб’язним до всіх людей, терпеливим і здібним у навчаннях своїх. Ти маєш з лагідністю навчати своїх опонентів, маючи надію, що Бог подарує їм каяття і приведе їх до пізнання істини.”

Абсолютна свобода від демонів, гріха, смерті та нашої потворної гріховної природи знаходиться тільки в істині євангельського послання!

---