Оскільки я місіонер, мені часто доводилося бувати в церквах, які називають себе “місіонерськи налаштованими”. Я служив у церквах, які постійно підтримували 10 і більше місіонерів. Свідчили про свою роботу в церквах, які мали своє місіонерське бачення, вони підтримували місії, проводили місіонерські конференції і часто запрошували місіонерів приїхати до них і розповісти про своє служіння, і при цьому не відправили жодного місіонера зі своєї власної церкви. Чому іноді виявляється так, що церква з солідною “місіонерською програмою” так і не посилає на місію жодного власного місіонера?
Набагато простіше підтримувати дюжину місіонерів з інших церков, ніж успішно виховати місіонера зі своєї власної. Щоб послати на служіння одного місіонера, треба подолати дуже багато перешкод, іноді це здається нездійсненним завданням.
За моїми спостереженнями, є п’ять найбільш типових факторів, характерних для церков, які успішно відправляють на служіння місіонерів.
1. Доктринально здорова біблійна проповідь та вчення
Місіонер – це духовний посол, його завдання безпосередньо пов’язане з його душею, він робить свою працю на благо невидимого Царства. Він посланий трудитися на духовній ниві, і тому має бути добре підготовлений. Вам, як пастору, слід сфокусувати свою увагу не просто на завданны відправлення місіонерів, а на їхньому вихованні. Я не знаю жодного іншого способу ефективно виховати місіонерів, окрім як зробити так, щоб у церкві завжди добре вивчали, старанно пояснювали і палко проповідували Слово Боже. Випустити з уваги цей життєво важливий елемент означає випустити з уваги ґрунт, на якому кожен місіонер повинен бути міцно вкорінений.
Ви повинні думати на 10, 15, і уявіть собі, на 20 років уперед! Часто ті діти, хто ходив у недільну школу, молодіжну групу чи брав участь у театралізованих постановках, виростають і стають першими місіонерами цієї церкви. Яку біблійну основу вони отримують у вашій церкві? Ця основа повинна містити щось більше, ніж кілька порад, як уникнути того чи іншого гріха, як обрати супутника життя і як налагодити сімейне життя. Все це, звичайно, добре, але зрештою не це формує майбутніх місіонерів.
Місіонерів формує здорове богослов’я. Покажіть молодим людям такого Бога, який настільки славний, праведний, добрий, сильний, правдивий, справедливий, милосердний, терплячий і благий, що вони просто не зможуть не розповідати про Його досконалість іншим людям.
Розгорніть перед ними доктринальну “тканину” настільки широко, щоб вони могли побачити Божий план викуплення, пронизаний червоною ниткою через усі Писання: від Буття до Одкровення. Відкрийте перед ними богослов’я досить глибоке для того, щоб вони здивувалися Божим суверенним рішенням ще до початку часу. Покажіть їм найбільші вічні перспективи, які утримають їх від гонки за тимчасовими насолодами земного життя.
Ви не зможете виростити місіонерів без того, щоб не подбати про глибоке вирощування ґрунту Слова Божого, який їх живитиме. Зрештою, це не ви їх посилатимете на служіння, а Бог. Не ви повинні переконувати їх у тому, що їхня місія більш ніж гідна, але Слово Боже. Не ви дасте їм сили для служіння, але це зробить Дух Святого Бога. І не ваша істина світитиме для них путівником, а істина Святого Письма.
З досвіду можу сказати, що ті церкви, які відправляють своїх місіонерів на служіння, вирізняються здоровим біблійним і доктринальним вченням.
2. Акцент на Добрій Звістці та доктрині спасіння
Церква, яка не зосереджена на фундаментальних істинах Євангелія, не може розраховувати на те, що з її середовища з’являться місіонери, які проповідують це Євангеліє.
Природа гріха, його руйнівні наслідки, наша безпорадність поза Христом, Божий заклик до порятунку, божественна природа Христа, потреба в жертві за гріх, спокутна смерть Ісуса, сила воскресіння, нове життя у Христі, відроджувальна робота Духа Святого, важливість водного хрещення…
усі ці та інші євангельські істини повинні займати перше і центральне місце у вашій церкві.
Я не кажу про те, що ви маєте робити заклик до покаяння після кожного служіння, я маю на увазі, що цими ключовими істинами мають бути пронизані й просякнуті все ваше вчення і проповіді. Не допустіть, щоб Євангельська Звістка стала звичайною формулою, зазубреною і повторюваною людьми, які в неї мало вірять. Надайте Євангелію глибину, якої воно варте, не позбавляйте Добру Новину її багатства, зробіть Євангеліє реальним, нехай воно випромінює світло з кожного куточка вашої церкви.
Не приймайте за замовчуванням те, що всі члени вашої церкви вірять у Євангеліє і вірять у нього досить глибоко! Не піддавайтеся брехні про те, що їм більше не потрібні всі ці істини, тому що вони їх уже раніше чули. Місіонер повинен непохитно і відкрито стояти на євангельських обітницях, він повинен знати істину і мати її у своєму серці.
Ще до того, як він прибуде на місце свого місіонерського служіння, його віра в Євангеліє буде випробовуватися в контексті шлюбу, сім’ї і навіть у думках. Вона буде випробовуватися тоді, коли він буде розчарованим, втомленим і знесиленим. Не створюйте вашим потенційним місіонерам передумови спотикатися в питаннях Євангельських істин. Їм потрібна церква, де Євангеліє проповідується безстрашно, віддано і повно.
З того, що я бачив і чув, церкви, які не надають особливого значення Євангелію, не вирощують багато місіонерів.
3. Здоровий місцевий євангелізм
Біблійне євангельське вчення без біблійної євангельської практики навряд чи дасть якийсь результат, окрім забитих знаннями, але порожніх душею, членів церкви, які багато чого знають про зумовленість та прогресивне освячення, але нічого не знають про своїх невіруючих сусідів.
З іншого боку, надайте членам вашої церкви реальні можливості засвідчити про Євангеліє, розповісти невіруючим про Ісуса. Навчіть їх, як починати розмову про Євангельську Звістку. Покажіть їм на прикладі, як ґрунтовно і точно передавати євангельську істину, і ви побачите, як з вашого середовища з’являться потенційні місіонери.
У церквах, що займаються євангелізмом, культивується істинний євангельський ентузіазм, а члени церкви отримують гарний досвід євангельського свідчення. Незабаром ви побачите, що Бог почне діяти в серці одного або двох членів вашої церкви, які почнуть замислюватися над тим, щоб вийти за рамки своєї культури, а можливо, навіть за межі своєї країни.
Як показує досвід, церкви, що практикують євангелізм, плекають місіонерів, які, своєю чергою, практикують євангелізм.
4. Надійна команда лідерів
Для того, щоб послати місіонера на служіння, потрібно мати середовище, звідки його можна було б посилати. Надійна команда пасторів/пресвітерів і дияконів забезпечує церкву стабільністю, необхідною для того, щоб вона могла посилати своїх найдостойніших членів проповідувати Христа іншим народам. Керівництво, яке являє собою біблійний взірець пресвітера і диякона, яке служить смиренно і вірно, яке любить Бога, Його Слово і Його народ, як правило, забезпечує в церкві для народження нових місіонерів потрібну структуру і довірче середовище.
Дорогий пасторе, якщо ви хочете, щоб ваша церква посилала місіонерів, ви маєте працювати всередині церкви так, щоб зібрати серйозну, здорову і біблійно-орієнтовану лідерську команду. Жоден потенційний місіонер не захоче, щоб на місію його посилала церква, яка кульгає через неспроможність її лідерів. Жодного потенційного місіонера не повинна більше хвилювати доля його рідної церкви, ніж тієї, яку він насаджує в іншій країні.
Досвід показує, що церкви, які відправляють місіонерів на служіння, вирізняються міцною і біблійно орієнтованою лідерською командою, яка не змінюється кожні кілька років.
5. Співчуття до народів, що гинуть
Зрештою, ваша церква повинна мати співчуття до народів, які гинуть, яке б живилося біблійним богослов’ям і було вкорінене в Самому Богові, Який полюбив усі народи і шукає Собі шанувальників у всіх племенах.
“Зверніться до Мене й спасе́тесь, всі кі́нці землі, бо Я — Бог, і нема більше іншого Бога! Я Собою Самим присяга́в, справедливість із уст Моїх ви́йшла, те слово, яке не пове́рнеться: усяке колі́но вклоня́тися буде Мені, усякий язик присягне́…” (Іс. 45:22-23)
Я навів цей пункт в останню чергу через те, що він, по суті, є логічним наслідком біблійного богослов’я, викладеного у всій своїй повноті. Не слід думати, що співчуття до народів, які гинуть, прийде тоді, коли віряни дивитимуться і слухатимуть місіонерські презентації та свідчення. Безумовно, ці речі мають бути на своєму місці, і Бог використовує їх для досягнення Своїх цілей, однак зрештою співчуття виникає тоді, коли ми бачимо серце Бога в Його Слові та переносимо силою Духа Святого Його серце в наше власне.
Дорогий пасторе, якщо ви хочете, щоб у членах вашої церкви горіло співчуття до народів, що гинуть, знову і знову відкривайте перед ними серце Бога! Навчайте їх Божої любові, показуйте їм Його серце, відкрите для всіх народів і племен.
Коли в церкві є співчуття до народів – це видно і чутно. Серце, що б’ється любов’ю до цих людей, б’ється голосно! Це видно з того, як проповідники моляться про місіонерів з-за кафедри, як місіонерам надають у церкві можливість і час засвідчити про своє служіння. Співчуття до народів, що гинуть, цілком природньо проявляється в тому, що в церкві лунають історії місіонерів, показуються відеоролики та презентації про їхнє життя і служіння. Ця сердечна чеснота проявляється, серед іншого, і в тому, що місіям віддається пріоритет і на них виділяється бюджет.
Якщо церква докладає певних зусиль для того, щоб досягти людей інших культурних діаспор, які живуть у вашій країні, то можна говорити про те, що в даній церкві присутній прояв співчуття до народів. Інша ознака – відрядження короткострокових місіонерських команд на допомогу і підбадьорення місіонерам. Церкви, які знаходять способи впровадити місії в повсякденне життя церкви, зазвичай роблять досить багато для того, щоб культивувати й поглиблювати у віруючих співчуття до народів, що гинуть.
Виходячи з мого досвіду, я можу сказати, що церкви, які відправляють місіонерів на служіння, – це церкви, які побачили велелюбне серце Бога, що співчуває до всіх народів.
