Війни завжди супроводжуються таким явищем, як величезні колони біженців. Людей, які готові залишити свої комфортні оселі та їхати в невідомість. Загроза війни штовхає їх до цього. Але ніхто так не розуміє біженців, як Ісус. Адже історія Його народження починається саме з втечі в чужу країну.
Давайте подивимося на цю історію з нового боку.
Нова перспектива
На картині « Anno Domini» (Святе сімейство у Фівах, Едвін Лонгсден Лонг, кінець XIX століття) зображається відома історія втечі до Єгипту. Але зазвичай у цій історії мало уваги приділяється таким деталям: а як було Йосипу і Марії в цій культурі жити? На що вони жили? Не вдаючись у подробиці, ми бачимо, що художник зображує “святе сімейство” чужими в новій культурі. Очевидно, що вони не вписуються в цю спільноту. Чужі для них не лише одяг, їжа, пахощі, а й релігія. Тут поклоняються тому, що засуджувалося в Ізраїлі. Йосип і Марія – виглядають аскетично, на тлі повсюдної розпусти Єгипту. Однак їх сюди направив Бог, щоб уникнути загрози, яка загрожувала їм на батьківщині.
У Різдвяній історії є чотири елементи.
Перша група – сім’я біженців.
Перед нами – народжений Ісус і батьки, яка змушена емігрувати в невідому для себе країну. Вони не знали мови, у них не було там родичів. Їм було не просто.
Єгипет за часів Христа був найбільш розвиненою країною – житниця римської імперії. Єгипет годує все Середземномор’я. Тут також інтелектуальний центр. Найвеличніша Олександрійська бібліотека. Філософи, мислителі, торговці. Тут знаходиться величезна діаспора євреїв. Саме тут, в Олександрії, були ті вчені, які переклали Старий Заповіт давньогрецькою. Тут з’явився переклад під назвою Септуагінти (3-1 століття до н.е.), переклад сімдесяти старців.
Але для молодої сім’ї це час складних запитань, на які вони не знаходять відповідь: що далі? Як нам жити? Їм потрібно просто чекати знака від Бога.
Друга группа – добрі люди.
Це були волхви, які прийшли з далека. Вони прийшли поклонитися народженому Месії. Деякі дослідники вважають, що це були євреї з вавилонської діаспори, які добре пам’ятали пророцтва Старого Заповіту і бажали поклонитися своєму Месії.
Саме у Вавилоні була особливо розвинена астрономія. Вавилоняни ретельно стежили за зоряним небом. Вони давали назви планетам, зіркам тощо (відкриття вавилонян). У них були обсерваторії. Спостерігаючи за небесними світилами, вони запровадили календар, що складається з 12 місяців. Ввели поняття “тижня”, що складається з 7 днів. Вони розрізняли сузір’я і давали їм назви, більшість з яких тотожні сучасним назвам.
І ось ці знавці зоряного неба і біблійних пророцтв принесли дари – золото, ладан і смирну.
Зазвичай, ми звертаємо увагу на богословський аспект цієї історії. Що означають ці дари? Золото, можливо, це символ царя, ладан – священика, а смирна – пророка або жертви.
Але, розмірковуючи про ці образи, ми можемо випустити з уваги практичний аспект у цих дарах.
Золото — це був вкрай необхідний ресурс, щоб молода сім’я могла прожити в Єгипті. Хоч Єгипет і був розвиненою цивілізацією, але з соціальною допомогою там все було погано. Її просто не було. А молодій сім’ї потрібно було на щось жити. І тому цей дар був “соц.допомогою” авансом. На це золото Йосип і Марія змогли не голодувати в Єгипті. Пахощі (ладан і смирна), також були б ліквідні в цій країні. Люди, які опиняються в чужому місті, чудово розуміють, наскільки важливо, чи є добрі люди, які відривають свої гаманці для служіння.
Певно, волхви не змогли б передбачити такий поворот подій, що сім’я, до якої вони прийшли, наразиться на жахливу небезпеку. Але Бог керував усіма ресурсами. І забезпечив молоду сім’ю всім необхідним для життя на чужині.
Третя група – злодії.
Ірод і воїни.
Раз є біженці, то значить і є той, який є джерелом загрози.
Ірод, це особистість вельми значуща для Ізраїлю. Він дуже багато зробив для цієї землі. Він по-своєму “підняв з колін” свою землю. Найважливішою справою Ірода Великого була реконструкція Другого Храму (Храму Зоровавеля). У передмісті Єрусалима побудував амфітеатр. Під його керівництвом побудований середземноморський порт Кесарія. Реконструйовано Самарію. І таке інше, і таке інше. Його було за що поважати. Але в історію Ірод увійшов завдяки своїй одній особливості – він постійно турбувався про безпеку особисту і свого престолу. І знищував будь-кого, навіть своїх синів, хто тільки міг потенційно претендувати на його позиції.
Різанина у Віфлиємі
Ірод вирішив, що народжене немовля Ісус – є загрозою. І потрібно превентивно завдати удару, адже якщо не він, то значить його. Ірод намагався завжди діяти з випередженням, потрібно бути на “крок попереду всіх”. Саме тому про нього говорили, що краще бути свинею Ірода, ніж його сином. Так більше шансів вижити.
І він віддає наказ знищити всіх хлопчиків до двох років, це були надлишкові рамки, але, щоб напевно. І воїни влаштовують “різанину у Вифлеємі”. Не думаю, що комусь на думку спадала думка про те, що воїни не винні у вбивстві немовлят, адже просто виконували наказ. Є певні межі і для військових, коли вони мають відмовлятися виконувати наказ.
І ще одна якість Ірода, це постійно відчувати себе приниженим, йому часто здавалося, що з нього знущаються, сміються і не поважають. Почуття образи штовхає авторитарного правителя на злочини. І це почуття підміняє справедливість. “Ірод, побачивши себе висміяним волхвами, вельми розгнівався, і послав побити всіх немовлят у Вифлеємі й у всіх межах його, від двох років і нижче за віком, що його вивідав від волхвів”.
Невже хтось думав, що волхви спровокували геноцид дітей у Вифлеємі? Чи можна запропонувати волхвам піти на поступки Іроду і таки розповісти, де Месія?
Не чув таких версій.
Четверта роль – жертви.
«Рахіль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе».
Це люди, які не встигли, через різні обставини, виїхати із зони небезпеки. І вони постраждали від дій військ божевільного Ірода. Це люди, які втратили своїх рідних, близьких. Вони плачуть, вони не можуть втішитися. І не можуть приймати жодної поверхневої розради. І цей плач чути, і він великий.
Дійсно, плач Рахілі дійде до багатьох. Він зачепить серця людей, які були далекі й нічого не чули про це. Плач матерів, які втратили дітей, підробити неможливо або оголосити, що це фейк чи інсценування. Це найпереконливіший аргумент у нелюдяності Ірода.
Євангелія для біженців.
У чому блага звістка для біженців з огляду на цю історію?
1. Ісус. Він розуміє всіх біженців, бо сам був таким, коли народився на цій землі. Він розуміє людей, які змушені покинути свої комфортні оселі та їхати в повну невідомість. Він поруч із тими, які змушені тікати й облаштовуватися в чужих містах.
2. Добрі люди. Бог безумовно вершить історію і займається великими питаннями геополітики. Спонукає імператорів робити перепис людей тільки для того, щоб сім’я Йосипа опинилася у Вифлеємі. Він займається питаннями космосу – коли виводить нові зірки на небосхил. Але при цьому Він не забуває і про маленькі, але практичні питання – утримання біженців у нових землях. Дари волхвів виявилися дуже важливим ресурсом для їхнього життя на чужині. Звісно, Бог розбиратиметься з арміями, кліматом і правителями, але Він не забуде і про утримання тих, хто опинився в складних умовах. Зараз багато біженців зустрічають добрих людей, які або особисто, або використовуючи держ. інституції допомагають облаштуватися. Хто опинився у вимушеному переселенні, той обов’язково зустріне таких і це милість Божа. Звертайте увагу на це, адже через руки цих добрих людей вам служить Господь, який уже заздалегідь підготував їхні серця.
3. Ірод. Як у давнину, так і зараз є божевільні правителі, які вічно стурбовані своєю безпекою. Вони впевнені, що у них є права наносити превентивні удари по всіх, хто може колись у майбутньому становити небезпеку. Що типово для будь-якої людини, яка страждає на параною. А ще таким весь час здається, що їм і їхній країні не надають належної поваги. Сміються. Утискають. Тому вони переконані, що їх змусили до атак. Але блага звістка полягає в тому, що Іроди вмирають …. “по смерті Ірода, се Ангел Господній являється уві сні Йосипу”. І як кажуть історики, він помер дуже раптово і болісно, після “різанини у Вифлеємі”. Не доживши й до 70 років (!). Цікавий факт.
«Терміни безумств у Іродів обмежені»
4. Рахіль. Це, напевно, найважче в цій історії. Але Господь здатен зробити те, що не можуть зробити люди. Так, забути таке неможливо, але можна з цим жити. Бог творить неможливе. Чи може Бог зрозуміти, що таке втратити дитину? Так, Отець бачив свого Сина вмираючим на хресті через любов до світу. Він розуміє… І Він здатний втішити.
І останнє.
Йосип і Марія, через деякий час, коли їх покликав Ангел, залишили більш розвинену цивілізацію, і повернулися, жити і служити у своєму маленькому селі – Назарет. Є час їхати, але і є час повертатися. Хтось залишиться, а хтось і повернеться у свої маленькі й затишні містечка.
